Коли в радянський час жартували про те, що “в СРСР сексу нема”, то частково мали рацію. Оголене людське тіло, щось сексуальне вважалося поза законом. Табу. Натомість не для партійної еліти, яка мала змогу вільно подорожувати за кордон і привозити собі деякі атрибути західного “солодкого життя”, у тому числі, журнали та відеокасети з “полуничкою”.

Відповідно до австрійського законодавства, жінка повинна була з розумінням ставитись до нетривалої зради чоловіка, бо "стислий зв’язок чоловіка з третьою особою не дорівнює перелюбству".

Габріела (Габі) Кьопп - перша німецька жінка, яка наважилався під власним іменем написати спогади про те, як 1945 року у 15-річному віці стала жертвою сексуального насильства з боку радянських солдат.

Серед істориків досі немає єдиної версії, чому в І сторіччі нашої ери раптом було накарбовано так багато цих бронзових жетонів - з римськими цифрами з одного боку та зображеннями статевих актів з іншого. Увага, лінк може образити експертів з питань моралі!

"Це" - теж частина історичної правди. Слова "секс" ніби й не було, але діти в Радянському Союзу, слава Богу, народжувалися. Була й контрацепція. Така ж незграбна, як і багато іншого, народженого плановою економікою.

В 1700 році до Полтавського полкового суду звернулася певна Оришка, служниця міщанина Кузьми. Оришку супроводжувала її тітка і разом вони склали скаргу на господаря дівчини, начебто він вночі затягнув її сонну на свою постіль і «позбавив панянства». Позивачки пред'явили і «знаки ґвалту на кошулі».