"...В цей час і з'являється привітання "Слава Україні - Героям слава!", скопійоване з гітлерівських аналогів. При вітанні треба витягувати руку трохи вище голови, ось так. Червоно-чорний прапор - аналог нацистської "Крові і Ґрунту". З'являється твердження про "українську расу"..."
Сама постановка питання про Бандеру як фашиста однозначно викликає відторгнення широких колах суспільства... "Фашизм" - це така беззмістовна лайка, щось на кшталт "мерзотник". Як неможлива академічна лекція "Бандера як мерзотник", так не можна провести у нас і захід під назвою "Бандера як фашист"...
Ґжеґож Россолінський-Лібе не захистив навіть дисертації - зате здобув відомість кількома статтями, що є радше скандальними, ніж науковими. Ажіотаж довкола його виступів був очікуваний, може, й запланований. Цьому посприяла "вдала" назва лекції про Бандеру як фашиста, завдяки якій автор, ще не почавши виклад своїх аргументів, yже дійшов висновків.
Огляд пропагандистської книжки, підготовленої КГБ СРСР та східнонімецькою спецслужбою "Штазі" у рамках так званої "справи Оберлендера". Протягується ідея, що провідника ОУН вбив не агент КГБ, а близький товариш...
Концтабір "Береза Картузька" було створено за наказом президента Польщі Ігнаци Мосцицького через два дня після вбивства бойовиком ОУН Григорієм Мацейком міністра внутрішніх справ Пєрацького. А в радянській книзі про цей табір згадано про його в'язнів-оунівців.
Степан Бандера не є людиною для гордих пам'ятників. Він швидше вписується в когорту одчайдушних сміливців, що організовували і підпілля, і похідні групи, і робили живе діло. Насправді про Бандеру знають люди мало, а про бандерівців знають від Курил до Карпат, а може й Альп.
"Буржуазні націоналісти": як їх змальовувала радянська пропаганда