Москва кровно зацікавлена в тому, щоби знову наставити проти себе українців і євреїв, євреїв-громадян УССР і світове єврейство проти постання самостійної України. Москва заздалегідь і превентивно прищеплює ярлик антисемітизму до шляхетних прагнень українства, бути свобідними. Яке величезне моральне зло чиниться Москвою, коли рівночасно з поняттям українства асоціюється антисемітизм.
Вже друге століття життя показує тенденцію, яку я чув від галичан: з Вас почали, а Нами закушували. З моєю позицією погодився нарешті Джон-Павло Химка, канадський дослідник Голокосту у Львові. Нарешті, коли на конференції в Берліні і після неї я запитав істориків: чи був би Голокост в Україні, як би не німецька нацистська ідеологія та агресія. Відповідали всі, запитання правильне, не був би!
Кілька років тому я показував фахівцеві зі судової медицини фотографії Печарського з його посвідчення та людини з однієї зі сцен погрому, яку Химка також "ідентифікував" як Печарського. Я запитував, чи на обох світлинах зображена одна й та сама людина, чи різні. Відповідь була однозначною — на обох фотографіях різні люди.
Спробуємо описати Франкове ставлення до євреїв – від щирої юдофілії до радикальної юдофобії. Ця двозначність у трактуванні його поглядів увиразнилася після падіння в Україні комуністичного режиму. Відколи зникла цензура, надруковано й скоментовано більшість Франкових текстів, у яких виразно проступає його прихильне ставлення до євреїв та до сіонізму.
Українці, поляки жили тоді "разом і нарізно" водночас. Їх розділяли етнічні, релігійні, соціальні та інші бар'єри. Втім, було і таке - селянки-русинки, відвідуючи місто, могли ставити свічки і в церкві, і в синагозі.
23 квітня група конгресменів, серед яких представники обох провідних партій, звернулися до Держдепартаменту США з проханням про дипломатичний тиск на Україну та Польщу через «фінансований державою» антисемітизм.