Однією з найбільш контроверсійних сторінок українського національно-визвольного руху є історія дивізії військ СС «Галичина». Практично кожне згадування дивізії в науковій літературі чи публіцистиці, супроводжується розповсюдженням міфів та пропагандистських штампів.

"...1 вересня 1939 року мене розбудило досить рано ревіння літаків. Я хотів, як деякі мої приятелі, з власної наївності йти воювати з німцями, але батько мене успішно відмовив від цього, за що я йому й до сьогодні вдячний. Наша сусідка почала одразу 1 вересня збирати по сусідах гроші всклад на німецький прапор. Ще того ж самого дня ввечері на нашому будинку висіло велике червоне полотнище з чорним "гакенкройцем."

На кінець весни 1943 року нацисти почали розуміти, що мають справу не з хаотичними нападами поодиноких "банд", а з організованим повстанням проти їхньої влади на Волині. Керівник генерального округу "Волинь—Поділля" Генріх Шене змушений був констатувати, що в районах Горохів, Любомль, Дубно, Луцьк і Кременець повністю "панують націоналістичні банди".

"Мене всього трясло. Це дуже страшно. Я ж до цього декілька місяців воював, стріляв, і в рукопашному ми близько, один на один, билися, я в нього стріляв, а він в мене. А ось сокирою вбити – це по-іншому, це страшно..."

"Творимо в Україні один спільний фронт боротьби всіх селян, робітників і трудової інтелігенції проти московсько-більшовицького гніту та визиску. Боремося за те, щоб у Самостійній Українській Державі кожен український селянин став самостійним заможним господарем, кожний робітник власником своєї праці, кожний громадянин — вільною людиною. У вільній самостійній Україні — вільне щасливе життя".

...Спокійна служба на стаціонарних позиціях призвела до того, що місцеві загони УПА спробували розпропагувати вояків полку, щоб змусити їх до переходу в лави повстанців. Частково це їм вдалося і полк, який на початку квітня 1944 року отримував непогані відгуки від командування, вже в кінці місяця фактично втратив боєздатність.

Її можна вважати королевою невизначеності. Нащадки вважають її молодшою, ніж біографи. На концертах артистка грала з братом командувача УПА Шухевича і була вірною дружиною славетного польського генерала Андерса. Неймовірна історія великого шляху поміж двох ідентичностей.

Чи правда, що до 1965 року в Радянському Союзі влада не відзначала День Перемоги над нацизмом? Плутанина із історичними фактами наразі триває навіть у публікаціях істориків. Дослідження на матеріалах радянської преси післявоєнних років.

"Мене тягне в це місце. Справа в тому, що мій дід був есесівцем". — "Чому ти це сказав! Мого діда вбили в Аушвіц, в Освенцімі", — майже прокричала Ґабі. Через годину нащадки ката і жертви йшли по вулиці і мовчали. А через рік Ґабі й Уве побралися.

У ніч на 8 лютого 1943 року сотня Григорія Перегіняка-"Довбешки-Коробки" напала на районний центр Рівненської області Володимирець, захоплений нацистами.

"Одного разу ми з Галею бродили по місту. Із напівуцілілого будинку визирнули якісь старші жінки. Вони покликали, ми до них зайшли. Тоді вже трупів ніхто не прибирав: пів будинку зруйновано, у коридорі лежить розпухлий труп, а жінки не звертали на нього уваги. Ми вже також не реагували: бачили його і байдуже".

Полонені з голоду з’їли всю траву на території табору, обгризли старі акації. Німці їх позрізали. Ще деякий час залишалося одне дерево, яке не спиляли, але не довго воно стояло. Полонені його фактично згризли дощенту.

Несподівано старий фейк про "наказ" виселити усіх українців з України знову відродився і масово поширюється в Мережі. Що насправді мало місце в історії? Чи є підтвердження таким намірам Георгія Жукова та Лаврентія Берії?

Практично вперше на території України радянські партизанські загони повинні були взяти під контроль великий населений пункт, що розташовувався в безпосередній близькості до лінії фронту, а не далеко в тилу.

Німецький дослідник аналізує щоденники одного з чільних нацистських ідеологів і державних діячів Третього Рейху Альфреда Розенберга. Обставини переговорів зі Сталіним, розподіл Східної Європи, війна з Фінляндією та інші таємні сторінки історії Другої світової війни та її причин (рос.)

Євгенія Клем попросилася на прийом до коменданта і від імені полонених німецькою мовою заявила: "Подальші катування полонених не принесуть бажаного вам результату. На військову машину німців ніхто з нас працювати не буде, а застосування тортур є порушенням міжнародної конвенції про військовополонених".

...під час війни Євдокія Данилівна ніколи не плакала. Лише молилася, аби всі діти, – зранені чи скалічені – повернулися додому. І доля виявилася до неї милосердною, адже всі сини вижили в пекельній битві з нацистськими завойовниками й пригорнулися до материнських грудей.

У сонячний травневий день 1945 року 20-річна Анастасія Гулей з Полтавщини уперше за декілька тижнів змогла самостійно вийти із бараку нацистського концтабору Берген-Бельзен.

Це був той етап Другої світової, коли Гітлер і Сталін пліч-о-пліч воювали проти Європи, окуповуючи все більші території. Вражають історичні паралелі з "гібридною війною" на Донбасі. Ось що авторка "Карлсона" і "Пеппі Довгої Панчохи" писала у своєму щоденнику...

Відомим на весь світ його зробив один підпис – від імені Радянського Верховного Головнокомандування він підписав Акт про капітуляцію Японії, яким було поставлено останню крапку в Другій світовій війні.