Спецпроект

Польський та українській інститути нацпам’яті планують спільні дослідження польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни

Український інститут національної пам’яті та Інститут національної пам’яті Польщі досягли домовленостей щодо відновлення співпраці, яка стосується, зокрема, складних питань спільної історії.

Повідомляє сайт Українського інституту національної пам’яті.

УІНП запропонував польським колегам створити робочу групу з істориків обох країн, темою діяльності якої будуть відносини між українцями та поляками у 1939-1947 роках. 

У листі-відповіді Голови Інституту національної пам’яті Польщі Лукаша Камінського до Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича наголошується, що "наші вільні і демократичні суспільства здатні на щиру, відверту і оперту на правду розмову про спільне минуле". 

Згідно  домовленостей польсько-українська група істориків буде створена спільними зусиллями двох інститутів і включатиме знаних фахівців, дослідників цієї теми з обох країн. 

Її склад і формула діяльності будуть обговорені додатково керівництвом обох установ. 

Польський та український інститути національної пам’яті також дійшли згоди про необхідність створення спільної Книги пам’яті, яка б включила верифікований іменний список жертв польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни та перших повоєнних років. 

Укладання такого списку загиблих є важливим не тільки з дослідницькою метою, але й має стати формою вшанування пам’яті жертв конфлікту з обох сторін, сприятиме примиренню між двома народами. 

Наміри співпраці двох інституцій охоплюють широке коло питань. Наприклад, заплановані спільні зусилля у дослідженні Катинського злочину, скоєного СРСР навесні 1940 року, та відзначенні 75 роковин розстрілів польських військовополонених представниками комуністичного режиму.  

Дивіться також:

Гордіїв вузол. Українська проблема в ІІ Республіці Польській

У Львові українці та поляки спільно молилися про примирення

Ґжеґож Мотика: "Польська Народна Республіка сприяла поширенню стереотипу українця-вбивці"

Геноцидні ігри. Текст Володимира В'ятровича

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"

Історія у політиці. Навіщо польським депутатам "геноцид" на Волині

"Терору не цуралися й поляки" - екс-президент Польщі

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані паплюжити

Волинська трагедія: пошук між польською та українською правдами

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.