За документами зі шведських архівів ми можемо детально простежити традицію шведських королів підтримувати боротьбу козаків за незалежність України. Шведські королі вбачали у козаках надійних партнерів, які могли допомогти Швеції гарантувати безпеку в регіоні Балтійського моря і стримати загарбницькі амбіції Московії. Ще в 1623 році шведський король Густав ІІ Адольф розмірковував над можливістю підтримати боротьбу козаків за незалежність

Після завершення революції, влада УНР розгорнула широку мережу дипломатичних установ за кордоном. Варшава, Прага, Париж стали новими центрами української еміграції. Дипломати намагались використати усі можливості для боротьби за незалежність України. Щонайменше двоє українських розвідників працювали у Туреччині та Персії. І обоє були уродженцями Поділля

Чергова стаття про відомого громадсько-політичного діяча УНР Володимира Мурського розкриває маловідомі сторінки його життя в еміграції у період 1919–1929 рр. до призначення на посаду представника уряду УНР у Стамбулі. Для майбутнього дипломата й розвідника, як і для більшості української політичної еміграції того періоду, це складне десятиріччя було сповнене багатьма труднощами, негараздами та навіть розчаруваннями. Але вони не змогли зламати справжніх патріотів, до числа яких, безперечно, належав і Володимир Мурський. Попри все він вірив у перемогу над більшовизмом та відновлення української незалежної й самостійної держави, докладаючи для цього максимум своїх сил і здібностей

Наприкінці заходу молодий журналіст запитав батька про його життя у Москві. Розчарований атмосферою холодної війни, що тоді панувала в столиці СРСР, а також відсутністю будь-яких контактів із радянськими високопосадовцями та постійним стеженням за собою агентів КДБ, батько відповів, що життя у Москві нагадувало йому інтернування в Бад-Наугаймі на початку Другої світової війни.