Спецпроект
Волинь 1943

Волинь 1943. Порозуміння можливе?

Публікуємо дискусію польського та українського істориків Ґжеґожа Мотики й Володимира В’ятровича, яку провела журналістка Маґдалєна Ріґамонті з порталу Onet.

Польсько-український діалог: історія та сучасність

Польська підтримка (на різних напрямках) офіційного Києва, під час повномасштабної війни Росії проти України, має велике значення для української влади та суспільства. Польща показала, що є надійним та добрим союзником України. Значно простіше здобувати перемоги на східному фронті, коли маєш надійного партнера на західних кордонах країни. Щоправда, не у всіх напрямках польсько-української співпраці та діалогу є гармонія і взаєморозуміння. Історичний діалог щодо подій 1940-х років XX ст. викликає найбільше контроверсій та суперечок у відносинах обох держав.

Не тільки «Волинські» події, але й «Галицькі» та «Люблінські»

Досі дехто розглядає Волинські події 1943 року як «ексклюзивне» явище, яке розвивалося без жодного зв’язку із землями, що оточували цей споконвічно український регіон із заходу та півдня. Утім, українсько-польське протистояння на Волині (за тогочасним німецьким адміністративно-територіальним поділом — рейхскомісаріат «Україна») розгорталося в нерозривному зв’язку з подіями в дистриктах Генеральної губернії, особливо в Люблінському та Галицькому. Між цими територіями постійно існували різні взаємовпливи, які не варто недооцінювати.

Волинь'43: майбутнє у лабіринтах минулого

Примирення з примусу – це шлях у нікуди. Односторонній “волинський нюрнбнерг” практично неможливий. Українці та поляки повинні пам’ятати, що після річниць антипольської акції буде наступний день і слід зважати на слова, аби не виявилося, що the day after розмова неможлива.

Богдан Гудь: Волинь перед Волинню

Де шукати причини Волині-1943, у чому різниця між українсько-польським конфліктом у Галичині та на Волині та чи тільки УПА була "організатором" Волинської трагедії – "Локальній історії" розповів Богдан Гудь, доктор історичних наук, професор Львівського університету, автор книги "З історії етносоціальних конфліктів. Українці й поляки на Наддніпрянщині, Волині й у Східній Галичині в ХІХ – першій половині ХХ ст." (польськомовний варіант – Ukraińcy i Polacy na Naddnieprzu, Wołyniu i w Galicji Wschodniej w XIX i pierwszej połowie XX wieku).

Володимир В'ятрович: Що не так з "Волинню-43"?

Цими днями в українських медіа багато інформації про заходи із вшанування жертв польсько-українського конфлікту. Більшість супроводжуються інформаційними довідками, більшість з яких повторює польські тези про те, що вбивали лише українці, тільки поляків, про те, що вбивали лише на Волині. Справжня історія складніша. Спробую пояснити, що не так у звужені до «Волинь-43», що залишається поза увагою.

Ігор Галагіда: Пам’ятати кожну людину

«Пам’ятати кожну людину» – саме такий імператив сформулював владика Борис Ґудзяк п’ять років тому, коли в Українському Католицькому Університеті невелика шестиособова (включаючи й автора циї слів) група істориків починала проект «Ідентифікація жертв польсько-українського протистояння 1939–1947 років». Кілька тижнів тому, у Львові, ми провели конференцію, яка була підсумком його першого етапу.

Оксана Каліщук: Волинська трагедія: подолати конфлікт пам’яті

Найбільшою помилкою було б нині розпочинати розмови про напрацювання єдиного бачення спільної минувшини. В українців та поляків є різне сприйняття історії, передовсім, таких трагічних подій як Волинська трагедія. Тому оптимальним і для Києва, і для Варшави було б визнання цього факту. Це дозволило б уникнути суперечок довкола болісних сторінок минулого і створити ситуацію, коли справді минуле не заважало б побудові спільного успішного майбутнього

Володимир Бірчак: Як поляки закликали українців миритися

Мене досі вражає, що представники польського та українського підпілля, маючи ще дуже свіжі рани від конфлікту, робили спроби порозумітися, а також об’єднували свої сили для спільних акцій проти ворога – совєтів. Якщо вони змогли зробити це тоді, то чому політики зараз використовують цей конфлікт для заробляння політичних балів і конфронтації між двома нашими народами?

Сагринь '44: в пастці героїчного наративу

Я був у цьому селі незліченну кількість разів. Я розмовляв з його мешканцями. Перша думка, яка прийшла до мене під час спроби опису подій весни 1944 року: що Сагринь — це тривання і порядок, але також і руйнування цього порядку та складання в одне ціле в різних формах. Це історія інгеренції влади і боротьби за неї.

Сагринь. Злочин без терміну давнини

"Бандити мали за провідників двох хлопців-поляків, одному 14, а другому 12 літ. Обидва хлопці-поляки виховувалися в Яцюка, господаря-українця. Ці хлопці показали сховище, з якого бандити витягнули 9 осіб і вбили"…

Трагедія Гути Пеняцької очима радянських партизанів

Крутиков записав, що "День 23 лютого був днем ґрунтовної "святкової пиятики". Врешті-решт, вночі з 24-го на 25 лютого батальйон Кореневського і група Крутикова залишили Гуту Пеняцьку. Разом вони пішли на Кам’янку Струмилову з метою підірвати міст через річку Буг.

Поляки у радянських винищувальних батальйонах (весна 1944 – початок 1945 рр.)

«Дії винищувального батальйону розпалювали національну ворожнечу між українським і польським населенням, за що мирне населення охрестило батальйон «польською поліцією», – підсумував 5 грудня у доповідній на адресу секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка в. о. прокурора УРСР С. Шугуров.
Про проект

Проект "Пам’ятаймо Волинь" задуманий як майданчик для діалогу: не для суперечок і взаємних звинувачень, а саме для обміну думок, інформації, обміну "історичними правдами". Чужу правду буває важко прийняти. Але її треба прийняти.

Про інтернет-сторінку "Пам'ятаймо Волинь"

Проект був задуманий саме до 70-ї річниці Волинської трагедії.  Але влітку 2013 року, стало ясно: у розгаряченій сварками суспільній думці не знайдеться місця для зваженого діалогу. Саме тоді було прийняте рішення відкласти старт цього проекту до того моменту, коли пристрасті дещо вгамуються.  

У минулорічній метушні і скандалах загубилося найголовніше, що могло поєднати, примирити два народи: усі жертви наші. 

Водночас, і для поляків, і для українців однаково важливо зрозуміти усю повноту причин, що призвели до людиновбивства. 

Стереотипи і міфи щодо Волинської трагедії є і в польській, і в українській суспільній думці. Їх подолання є спільним завданням як для польських, так і для українських істориків.

"Кожна сторона має свою правду про кожну з подій, про кожний з епізодів історії. То добре, що щоразу частіше повторюються спроби всебічного осмислення тих трагічних подій" - писав професор Богдан Осадчук у статті "Модель пробачення", яку "Газета Виборча" опублікувала у жовтні 1995 року.

"У інтересах наших націй лежить нормалізація стосунків, що вимагає говорити правду прямо в очі – цілу правду. Але тільки правду" - писав Єжи Гедройць у квітні 1976 року до українського публіциста Івана Кедрина-Рудницького. 

Рецепт примирення простий. Назвати злочинців злочинцями. Згадати їх жертв по іменах. Встановити хрести над загубленими колись могилами. Пробачити все, але нічого не забувати. Усі жертви – наші!

Проект "Пам’ятаймо Волинь" містить насамперед науково-популярні та документальні публікації. Зокрема "Історична правда" дякує Польському інституту у Києві за можливість публікації низки матеріалів, підготовлених цією установою у циклі "Волинь. Говорять історики".

Завантажити матеріали за темою (12,2 мб, PDF)

Водночас до спеціального проекту "Пам’ятаймо Волинь" зібрані усі матеріали, що виходили за темою "Волинська трагедія" та які мають як науково-популярний, інформаційний, так і полемічний характер. У зв’язку з цим наголошуємо, що позиція авторів не є відображенням редакційної позиції "Історичної правди". 

Зауваження і пропозиції редакція "Історичної правди"  запрошує надсилати на електронну адресу istpravda@gmail.com  

Відповідальним редактором проекту є  Олександр Зінченко.

Детальніше про проектЗгорнути