1991: Прес-конференція ГКЧП у Москві. ВІДЕО

19 серпня 1991 року Державний комітет із надзвичайного стану (рос - ГКЧП) виступив із заявою: "Ми виступаємо за істино демократичні процеси, за послідовну політику реформ, яка веде до економічного і соціального процвітання нашої Батьківщини".

Забута історія має звичку повторюватися.

"Історична правда" з огляду на естетичну подібність українського політичного процесу до подій серпня 1991 року пропонує пригадати, як це було і публікує повний відеозапис прес-конференції Державного комітету з надзіичайного стану (ГКЧП) 19 серпня 1991 року та дещо скорочений текст Звернення ГКЧП до радянського народу.

Путч у Москві тривав 3 дні - з 19 по 21 серпня 1991 року, 22 серня члени ГКЧП були заарештовані.

"В тяжкие, критические для судеб отечества и наших народов час, обращаемся мы к Вам.

Над нашей великой родиной нависла смертельная опасность. Начатая по инициативе М. С. Горбачёва политика реформ, задуманная как средство обеспечения динамического развития страны и демократизация общественной жизни, в силу разных причин, зашла в тупик.

На смену первоначальному энтузиазму и надеждам пришли безверие, апатия и отчаяние. Власть на всех уровнях потеряла доверие населения. Политиканство вытеснило из общественной жизни заботу о судьбе отечества и гражданина. Насаждается злобное глумление над всеми институтами государства. Страна, по сути, стала неуправляемой. (...)

Циничная спекуляция на национальных чувствах - лишь ширма для удовлетворения амбиций. Ни сегодняшние беды своих народов, ни их завтрашний день не беспокоят политических авантюристов. Кризис власти катастрофически сказался на экономике. Хаотичное, стихийное скольжение к рынку вызвало взрыв эгоизма регионального, ведомственного, группового и личного. (...)

Давно пора сказать людям правду: если не принять срочных и решительных мер по стабилизации экономики, то, в самом недалёком времени, неизбежен голод и новый виток обнищания, от которых один шаг до массовых проявлений стихийного недовольства с разрушительными последствиями.

Только безответственные люди могут уповать на некую помощь из-за границы. Никакие подачки не решат наших проблем - спасение в наших собственных руках. (...)

Государственный комитет по чрезвычайному положению" в СССР полностью отдаёт себе отчёт в глубине поразившего нашу страну кризисa. Он принимает на себя ответственность за судьбу Родины, и преисполнен решимости принять самые серьезные меры по скорейшему выводу государства и общества из кризиса.

Мы обещаем провести широкое всенародное обсуждение проекта нового союзного договора, незамедлительно восстановить законность и правопорядок, положить конец кровопролитию, объявить беспощадную войну уголовному миру, положить конец произволу расхитителей народного добра.

Мы выступаем за истинно демократические процессы, за последовательную политику реформ, ведущую к экономическому и социальному процветанию нашей Родины.

В здоровом обществе станет нормой постоянное повышение благосостояния всех граждан. Мы сосредоточим внимание на защите интересов самых широких слоёв населения. Развивая многоукладный характер народного хозяйства, мы будем поддерживать и частное предпринимательство. Нашей первоочередной задачей станет решение продовольственных и жилищных проблем.

Мы призываем всех советских людей в кратчайший срок восстановить трудовую дисциплину и порядок, поднять уровень производства, что бы затем решительно двинутся в перёд - от этого зависит наша жизнь и судьба отечества.

Мы являемся миролюбивой страной и будем неукоснительно соблюдать все взятые на себя обязательства, но никогда и никому не будет позволено покушаться на наш суверенитет , независимость и территориальную целостность.

Мы призываем всех истинных патриотов, людей доброй воли положить конец нынешнему смутному времени, осознать свой долг перед Родиной и оказать всемерную поддержку усилиям по выводу страны из кризиса".

Дивіться також:

1991: офіціоз програми "Время" про ГКЧП і Кравчука. ВІДЕО

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

15% українців вважають, що перемога ГКЧП зробила б їхнє життя кращим

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Брежнєва

1991: Союз убив сам себе. ВІДЕО

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.