Північно-Кримський канал. Історія будівництва

Дніпровська вода забезпечує 85% споживання Криму. Коли від спеки пересихають ріки та джерела, водосховища природнього стоку у кращому випадку заповнені до половини. Зате наливні водосховища завжди повні. Завдяки каналу Крим ніколи без води не залишиться.

Кожна дата має три рядки вірша. У випадку 1963 року - це "Днепр землю напоил, и ярко степь цветет. И славен труд хозяев новой жизни. Все может сделать труженик - народ"
Фото: kpucrimea.org

Цей матеріал вийшов у газеті Верховної ради Автономної республіки Крим "Крымские Известия" півтори роки тому.

-------------

В городском парке Красноперекопска стоит оригинальный памятник: три десятиметровых железобетонных пилона устремлены вверх. На лицевых гранях высечены годы: 1920, 1944, 1963. Называется монумент "Три штурма Перекопа".

Перекоп — северные ворота Крыма. В 1920-м их штурмовала Красная Армия, вытесняя белых. Второй штурм, в 1944-м, положил начало освобождению полуострова от фашистских захватчиков.

В 1960-е на Перекопском перешейке снова гремели взрывы — саперы уничтожали неразорвавшиеся мины, снаряды и авиабомбы, подготавливая почву для Северо-Крымского канала (СКК).

 Монумент "Три штурми Перекопа"

Последний мощный взрыв прозвучал 17 октября 1963 года, разорвав земляную перемычку в русле Северо-Крымского канала. Присутствовавшие при этом историческом событии с радостью встретили днепровскую воду.

 Меморіал на Перекопі, під Армянськом

Строительство канала продвигалось быстрыми темпами. Уже в сентябре 1965 года он дошел до Джанкоя, где заканчивается самотечный участок.

 Будівництво Північно-Кримського каналу

В июле 1967-го появились Раздольненский (длиной 47 км) и Азовский (43 км) рисовые каналы. В мае 1968 года вода пришла  в Нижнегорский район, а в сентябре того же года — в Красногвардейский.

В апреле 1972-го — устремилась дальше, на Керченский полуостров.

 Перша черга Північно-Кримського каналу. До Джанкоя (зелена крапка) вода надходить самопливом, далі її мають піднімати насоси. Жовта крапка позначає місце, де Україна будує дамбу для встановлення лічильників води

По пути строили наливные водохранилища, обеспечивающие влагой населенные пункты Ленинского района, Судака, Феодосии и Керчи. Здесь, как нигде в Крыму, воды нет не только на поверхности, но и под землей.

Поселок Ленино назывался раньше Семь Колодезей, а в войну был известен как "Семь смертей", и тема воды обязательно входила даже в обсуждение предстоящих атак и разведок.

Військова карта (1 км в 1 см) із зображенням ділянки каналу в районі Леніно - за 50 км до Керчі, неподалік недобудованої Кримської АЕС на Казантипі. Зверніть увагу на розміри залізобетонного мосту, яким канал перетинає місцеву пересохлу річеньку - 48 метрів довжиною і 18 шириною

Строительство первой очереди СКК закончилось 29 декабря 1975 года вводом в эксплуатацию станционного водохранилища.

Длина магистрального канала составила 402,6 км. Расход воды в голове канала — 294 м3/с (для сравнения: расход воды в Салгире [найбільша ріка Криму, тече з гір через Симферополь у Сиваш - ІП]— 1,25 м3/с).

Средняя ширина канала — 10-15 м; максимальная глубина — до 6 м. По рукотворной реке в Крым стало поступать 1,8 млрд м3 воды в год.

Некогда засушливые присивашские степи, покрытые лишь колючим сарзаном и бурой солянкой, постепенно преображались. Площадь орошаемых земель от СКК в три раза превысила площадь орошения местными источниками.

Початок Північно-кримського каналу на Каховському водосховищі (Херсонщина). Фото: oda.kherson.ua

Начали выращивать рис, появилась новая отрасль — рыбоводство, стали закладывать сады и виноградники там, где их никогда не было.

С орошаемого гектара собирали такой же урожай, как с четырех-пяти богарных [у богарному землеробстві зрошення здійснюється за рахунок дощової води - ІП]. Появлялись новые благоустроенные поселки городского типа, увеличивалась численность сельского населения.

В апреле 1977-го приступили к строительству второй очереди СКК, основным объектом которой стал 46-километровый соединительный канал, значительно сокращающий путь подачи воды в центр Крыма. Предполагалось обеспечить ею Симферополь, Севастополь и курорты ЮБК.

Ілюстрація до повісті Олеся Гончара "Тронка". Будівничі каналу знаходять снаряд часів Другої світової

Так северо-западнее села Скворцово появилось самое крупное в Крыму наливное водохранилище — Межгорное. Но к строительству водохранилищ "Заповедное-1" и "Заповедное-2" южнее Симферополя для водоснабжения ЮБК так и не приступили.

В 1980-е годы финансирование значительно сократилось, поэтому осталась незаконченной третья очередь СКК, а от четвертой отказались. Тем не менее канал и сегодня остается уникальным по своим сложности и масштабам гидротехническим сооружением.

Вода из Каховского водохранилища самотеком идет по Перекопскому перешейку и далее до Джанкоя пятнадцать суток, затем четыре насосные станции поднимают ее на высоту более 100 м.

 Інфографіка: vesti.ua

Последние километры водной магистрали (от села Зеленый Яр до Керчи) проложены в стальных трубах большого диаметра.

От магистрального канала отходят Раздольненский и Азовский рисовые каналы, Красногвардейская ветка, переходящая в Черноморскую. По соединительному каналу днепровская  вода поступает в Сакский, из которого подается в Межгорное водохранилище.

Міжгірне водосховище - найбільша штучна наливна гідроспоруда автономії. Живить частину Сімферополя і міста по трасі на Євпарторію. Видно трубу, якою з каналу подається дніпровська вода

В лучшие годы в Крым приходило около 3 млрд м3 воды (объем всех местных источников — в среднем около 1 млрд м3).

Казалось, теперь решатся многие проблемы полуострова. Но во всяком крупном проекте, к сожалению, неизбежны просчеты в проектировании, строительстве и эксплуатации. Северо-Крымский канал, увы, исключением не стал.

Первая проблема, с которой пришлось столкнуться, — поднятие уровня грунтовых вод в районах орошения: под угрозой подтопления оказались населенные пункты, расположенные в зоне действия магистрального канала и его ветвей.

Вошла в обиход ироничная фраза: "Орошение на фоне дренажа". Для улучшения мелиоративной обстановки на орошаемых землях в 1981-м создали Межрайонное управление коллекторно-дренажных систем.

Канал працює сезонно - з березня по грудень. 56-ий пуск херсонської води у канал, 19 березня 2014 року, через три дні після "референдуму". Фото: agravery.com

Проблемой стали также засоление земель, сбросы в естественные водоемы вод, загрязненных удобрениями и пестицидами.

Сейчас объем днепровской воды, поступающей в Крым, сократился в три раза, ею наполняются 8 из 23 водохранилищ.

Все водохранилища используются  для питьевого водоснабжения. Их уровень не зависит от капризов природы. Главное — иметь средства, чтобы заплатить за электроэнергию, необходимую для работы перекачивающих насосных станций.

 Одне з найбільших водосховищ Криму - наливне Сімферопольське. Живиться водами Салгіру. На фото: лютий 2013 року

Когда летняя жара и отсутствие дождей приводят к пересыханию рек и источников, водохранилища естественного стока в лучшем случае заполнены наполовину, зато наливные, от СКК, практически всегда полны.

Благодаря каналу Крым без воды никогда не останется.

Автор: Зінаїда ТИМЧЕНКО, листопад 2012 року

Джерело: "Крымские известия"

Дивіться також:

Як Україна відбудувала Крим після війни

Холодна війна 1990-х. Як Київ і Москва ділили флот

Єврейські с/г комуни на півдні України в 1920-х. АРТЕФАКТИ

Затоплена Україна. 25 міст і сіл під водами Дніпра

Інші матеріали за темою "Крим"

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.