Спецпроект

Нова стрічка для старої медалі для захисників України

Президент України категорично заявив, що відтепер День захисника Вітчизни буде 14 жовтня - у шанований ще з часів козацтва День Покрови. Але тим часом українські нагороди для захисників Вітчизни недалеко пішли від своїх радянських аналогів.

Далекого 1999 року президент Кучма збирався переобиратися на другий термін. Перший тур виборів мав відбутися 31 жовтня. Рейтинг Леоніда Даниловича був, як то кажуть, не ахті - існувала загроза приходу до влади лідера комуністів П. Симоненка. Тож, політтехнологи працювали як трактори, вигадуючи способи задобрити електорат.

Голоси радянських ветеранів Другої світової війни тоді були в ціні - люди вони в масі своїй дисципліновані, виборів не пропускають. Тільки от симпатизують, зазвичай, комуністам. Як би привернути їх на бік влади?

А тут якраз чудова нагода підвернулася - 55-а річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Певний час датою визволення вважалося 8 жовтня, однак президентським указом від 30 квітня 1999 р. № 463 її "перенесли" на 28 жовтня - якраз під перший тур народного волевиявлення.

Відзначення 50-ї річниці визволення у 1994 р. супроводжувалося нагородженням ветеранів нагрудним знаком "50 років визволення України".

У 1999 р. вирішили провернути аналогічну операцію - ветерани значки та медалі полюбляють. А оскільки дата видалася не "кругла", назву для медалі придумали нейтральну - "Захиснику Вітчизни".

 

Цю медаль Л. Кучма встановив 8 жовтня 1999 р. своїм указом за № 1299 в якості президентської відзнаки.

Згідно з положенням, медаллю нагороджувалися ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які проживають в Україні, громадяни інших держав, які брали участь у визволенні України від фашистських загарбників, інші громадяни України за особисту мужність і відвагу, виявлені у захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності та безпеки України.

Хоча в положенні і згадувалися "інші громадяни", медаль призначалася насамперед для масового нагородження  ветеранів. Принаймні, зовнішній вигляд відзнаки свідчив про це дуже красномовно.

Медаль мала круглу форму, як абсолютна більшість медалей СРСР, та кріпилася до п'ятикутної радянської колодки.

Очевидно, щоб не дратувати майбутніх нагороджених, державних символів України вона не містила. Щоправда, в стрічці присутні синій та жовтий колір, але сором'язливо і ненав'язливо. Натомість домінують кольори т.зв. "гвардійської" або "георгіївської" стрічки - чорний з оранжевим.

Згодом, коли Верховна Рада у 2000 р. нарешті прийняла закон "Про державні нагороди", медаль "Захиснику Вітчизни" включили до переліку медалей України. Критерії нагородження залишилися ті самі, як і зовнішній вигляд.

Оскільки медаль вручали не лише ветеранам, а й діючим військовикам, виникла проблема з її носінням. Річ у тім, що п'ятикутна колодка чудово підходила ветеранам, які мали радянські нагороди. Але більшість українських нагород має колодку зовсім іншу - чотирикутну. Нормально розмістити на мундирі медалі  ніяк не виходило.

На пропозиції фахівців передбачити варіант медалі на чотирикутній колодці для діючих військовиків посадовці Адміністрації Президента реагували так: "Кому не подобається, того нагороджувати не будемо!".

Медаль спокійно пережила другий темін Л. Кучми, правління В. Ющенка та В. Януковича, тимчасове президентство О.Турчинова. Прийшовши до влади, П. Порошенко почав нагороджувати нею військовиків, які відзначились в АТО.

І ось тут-то прорадянський вигляд нагороди вийшов боком - в медалі присутня колорадська стрічка! Здавалося б, слід розробити нові, справді бойові нагороди, а медаль "Захиснику Вітчизни" забути, як страшний сон. Тим більше, що масові нагородження ветеранів давно перетворили її на значок.

Але нова влада вирішила інакше: раз медалей наштампували багато, нема чого пропадати добру - внесемо зміни. І от 30 січня 2015 р. президент підписав указ № 41, яким затвердив нове положення про медаль та її малюнок:

 

Власне медаль залишилася такою самою - дезігнери полінувалися навіть її обцифровувати: просто прифотошопили нову колодку з  новою стрічкою. Тепер стрічка синя з жовтими й сірими смужками - принаймні, так сказано в положенні. Тільки от візуально домінує все ж сірий колір. Що він символізує - загадка.

Взагалі, сірий колір в стрічках державних нагород України не застосовувався аж до часів В. Януковича.

Як пам'ятаємо, 14 лютого 2014 р. він встановив відзнаку Президента - пам’ятну медаль "25 років виведення військ з Афганістану" на сірій з червоними смужками стрічці:

 

П. Порошенко продовжив "традицію"  - стрічка відзнаки президента  - медалі "70 років визволення України від фашистських загарбників", встановленої 28 жовтня 2014 р., також сіра, тільки смужки сині та жовті:

 

Виникає питання - чи не радянські медалі "За відвагу" та "За бойові заслуги" надихають розробників?

 

До речі, не так давно Президент затвердив новий склад Комісії державних нагород та геральдики. Цікаво, чи розглядала ця комісія проект заміни стрічки? І взагалі, хто автор  і за яким принципом його обрали?

Отож, замість того, щоб переглянути систему державних нагород, роблять суто косметичні зміни, та ще й невдалі.

Якщо інші реформи в нашій країні будуть відбуватися в такий спосіб, нічого путнього не вийде. :-(((

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.