Максим Бужанський - ворог української мови

Максим Бужанський

Чому я вважаю народного депутата Слуг народу Максима Бужанського - ворогом української мови?

Ось перелік ініціатив Максима Бужанського, що мали звузити, обмежити чи навіть скасувати підтримку мови:

1. Спроба скасувати сам закон про мову (грудень 2019)

Зміст: проєкт про визнання Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" таким, що втратив чинність. Тобто не підправити окремі норми, а прибрати закон повністю.

Аргументація Бужанського: закон "дискримінує російськомовних" і "суперечить висновкам Венеційської комісії".

2. "Про першочергові заходи щодо врегулювання мовного питання в Україні" — №2577 (12.12.2019)

Зміст: альтернативна рамка до чинного мовного закону — фактично спроба відкрити шлях до м'якшого режиму для російської та для "не-ЄС" меншин (насамперед російськомовних шкіл).

Чому це мінус для української: замість одного чіткого закону — пропонується "врегулювати" і розмити вже наявні вимоги.

3. "Шкільний" мовний законопроєкт №2362 / його версії (осінь 2019 – весна 2020 – літо 2020)

Це головна й найбільш публічна атака. Проєкт "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо навчання державною мовою в закладах освіти". Реєстрація на сайті Ради є з 31.10.2019.

Цей законопроект:

- відкладав перехід російськомовних 5–11 класів на українську з 1 вересня 2020 року до 1 вересня 2023 року — вирівнював російську з мовами країн ЄС;

- скасовував норму, що не менше 80% навчального процесу в середній школі має бути українською; це відкривало можливість тримати значну частину навчання російською.

- давав школі право сама визначати, скільки предметів українською. Це була точка, яку критики прямо називали "інструментом русифікації".

Саме під цей проєкт у липні 2020 викликав протести "мову не здамо", проти нього публічно виступали ЄС, "Голос" і мовний омбудсмен. Комітет ВР його не підтримав.

4. Спроба "легалізувати" російську в роботі Верховної Ради (лютий 2020)

Спільний із Олегом Волошиним (втік з України) проєкт, яким нардепам хотіли дозволити виступати мовами нацменшин (читай — російською), а апарат ВР мав би перекладати.

Це теж про зняття пріоритету української — бо парламент є показовою трибуною, і якщо там не обов'язково українською, то "чому в школах обов'язково".

5. Пакет про скасування / відтермінування штрафів у сфері обслуговування (кінець 2020 – початок 2021)

Тут кілька близьких ініціатив, і в усіх — одна логіка: норми мовного закону з 16 січня 2021 року починали працювати реально, і Бужанський хотів зробити так, щоб вони "не кусалися".

6. Грудень 2020: груповий законопроєкт №4528 (28 "слуг", серед них Бужанський) — скасувати штрафи за відмову обслуговувати українською.

Аргумент автора: "це абсурд, бізнес зобов'язаний тільки платити податки…", "не треба плодити донощиків". Це пряма спроба зняти примусовість переходу сервісу на українську.

7. Січень 2021: персональний законопроєкт №4638 (ініціатор — М. Бужанський) — вилучити зі ст.57 мовного закону повноваження Уповноваженого накладати штрафи, а його приписи дозволити масово оскаржувати. Тобто не просто "не штрафуйте сферу послуг", а підрізати сам механізм контролю.

У публічній комунікації він це подавав як "захист бізнесу", але по факту це означало: клієнт може вимагати українську — але держава не карає, отже вимагати безглуздо.

8. Розтягування російськомовної освіти "до 2023-го" як повторювана ідея

Це, по суті, була настирлива кампанія 2020 року: кілька разів у різних формулюваннях (через доопрацювання в комітеті, через оновлений текст) він повертався до ідеї "давайте дамо російськомовним школам ще три роки". У медіа це кожного разу називали "мовним законом Бужанського".

Сенс: якщо російськомовні школи перебувають у такому ж режимі, як школи з мовами ЄС, — це де-факто визнання російської як "особливої".

9. Удар по санкційному механізму мовного омбудсмана (похідна від 4638)

У пояснювальних записках він прямо критикував саме ту частину мовного закону, яка робила українську реальною, а не "декоративною" — право Уповноваженого штрафувати й видавати приписи. Тобто не по культурі, а по інструменту примусу.