Софія Федак-Мельник: пластунка, борчиня, фінансистка

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

 

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

Софія Федак народилась 30 жовтня 1901 року у Львові. Була пʼятою дитиною і четвертою донькою у родині відомого українського адвоката Степана Федака. У 1921 році батько очолював українське самоврядування в окупованому поляками Львові, а рідний брат Софії вчинив замах на Юзефа Пілсудського, який надумав приїхати до підкореного зброєю міста.

У перші роки польської окупації Галичини Софія здобувала економічну освіту. Навчалась у Віденській торгівельній академії. Студенткою стала співтворцем першого осередку Пласту у теперішній столиці Австрії. Належала до віденської пластової чети (приблизний відповідник сьогоднішніх куренів із кількома гуртками в складі).

23 вересня 1923 року Софія склала пластову присягу. Вже у Львові, куди повернулась із навчання у Відні. Працювала у Ревізійному союзі українських кооперативів. Установі, яка сприяла розвитку української кооперації в краю. Співтворила явище, яке опісля отримало назву українського економічного дива в Галичині того часу.

У Львові стала нареченою інженера Андрія Мельника. Коли він весною 1924 року потрапив до польської в'язниці, як фактичний очільник УВО в краю (після від'їзду Коновальця за кордон), то не допоміг той факт, що був Начальником генерального штабу Армії УНР. Союзної полякам армії Петлюри – про що чітко зазначалось в акті обвинувачення. "Німий" судовий процес, тобто без преси та коментарів, закінчився 4-річним вироком "важкої тюрми з твердим ложем".

Софія всіляко підтримувала свого майбутнього чоловіка, який відбував покарання у тюрмі окупантів. Після виходу на волю Софія та Андрій одружились. 28 лютого 1929 року в каплиці Духовної семінарії, що по вулиці Коперника у Львові.

 
Софія Федак-Мельник
Фото: Галузевий державний архів СЗРУ

Брат був членом УВО. Старша сестра Ольга стала дружиною провідника УВО і ОУН Євгена Коновальця. Софії теж судилось стати першою леді ОУН, як і її сестрі. У 1938 році, коли московські зайди убили за кордоном Коновальця, подружжя Мельників виїхало за кордон. Чоловік очолив найбільший та найвпливовіший на той час український визвольний рух.

У 1944 році, як і Андрій, інтернована нацистами у відомому концтаборі Заксенгавзен. Після війни подружжя мешкало у Люксмбурзі. У 1954 році поховала матір, яка мешкала разом із ними. На більш як десятиліття старший Андрій помер у 1964 році. Софія подбала про могилу. Надгробок, який теж буде перевезено в Україну, має мистецьку цінність – його автором став відомий український скульптор Григорій Крук.

Важливо відзначити, що Андрій Мельник був приятелем Пласту. На 1-й пластовий Конґрес, який відбувся у 1948 році у Баварії, надіслав привітання. "…Доцінюючи (цінуючи - Ю.Ю.) велику вагу виховання молоді, зокрема в сучасну добу, та великий позитивний вклад, що його вносить Український Пласт у формування молодого українського покоління, — щиро вітаю Пластовий Конґрес та бажаю успіхів у його працях". Подібне вітання надіслав тоді пластунам й Степан Бандера.

У Люксембурзі Софія працювала за фахом. У банківській сфері. "До емеритури", тобто до пенсії. Удень на роботі, ввечері – на друкарській машинці, допомагала чоловіку підтримувати мережу ОУН по всьому світу. А опісля фіксувати матеріали з історії українського націоналістичного руху.

Померла на 89-му році життя. 31 липня 1990 року. Досі дослідники оперують лише кількома світлинами Софії (поганої якості). Але вже надходить час, коли всі Герої і Героїні нашого визвольного руху займуть належне місце в Українському Національному Пантеоні.

Теми

Радомир Мокрик: "Приклад російського шовінізму"

Тепер вся ця критика Булгакова насправді не виникла на порожньому місці. Вже тоді, коли в кінці 1920-х "Дні Турбіних" ставили в московських театрах, серед діячів української культури це викликало скандал і обурення. І це дуже важливо розуміти. Зараз це не намагання "переписати історію" чи "боротися з культурою". Це фактично повернення до дискусії, яка точилася вже дослівно сто років тому.

Олексій Мустафін: Шведська Мінерва. Королева, якій свобода була миліша за владу

Зречення монархів і в наші часи трапляються не часто, а кілька століть тому кожний такий випадок здавався чимось і справді екстраординарним. Проте рішення шведської королеви Христини вважали взагалі унікальним – хоча б тому, що вона сама наполягала на "відставці"– всупереч настроям придворних та парламенту.

: "Закликаємо політиків усіх політичних таборів схаменутися"

"Політиків з усіх політичних таборів закликаємо схаменутися. І до історичної пам’яті. Бо завжди варто пам’ятати, де є порядність, де є державний інтерес, де є мудрість і майбутнє, не затулене привидами сфальсифікованої історії".

Олександр Зінченко: "У Польщі бояться, що зі суб’єктністю України прийдеться рахуватися"

У лютому 2022-го Україна у свідомості значної частини поляків вкладалася у кліше і стереотипи недонації та недодержави. Для певної частини польського суспільства допомога українцям була не так актом безкорисливої допомоги, як способом підвищити внутрішню самооцінку: бачте, які ми добрі?! А потім сталося те, що сталося: афера із путінським "Київ за три дні" провалилася, Україна вистояла і почала бити "найсильнішу армію світу".