Софія Федак-Мельник: пластунка, борчиня, фінансистка

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

 

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

Софія Федак народилась 30 жовтня 1901 року у Львові. Була пʼятою дитиною і четвертою донькою у родині відомого українського адвоката Степана Федака. У 1921 році батько очолював українське самоврядування в окупованому поляками Львові, а рідний брат Софії вчинив замах на Юзефа Пілсудського, який надумав приїхати до підкореного зброєю міста.

У перші роки польської окупації Галичини Софія здобувала економічну освіту. Навчалась у Віденській торгівельній академії. Студенткою стала співтворцем першого осередку Пласту у теперішній столиці Австрії. Належала до віденської пластової чети (приблизний відповідник сьогоднішніх куренів із кількома гуртками в складі).

23 вересня 1923 року Софія склала пластову присягу. Вже у Львові, куди повернулась із навчання у Відні. Працювала у Ревізійному союзі українських кооперативів. Установі, яка сприяла розвитку української кооперації в краю. Співтворила явище, яке опісля отримало назву українського економічного дива в Галичині того часу.

У Львові стала нареченою інженера Андрія Мельника. Коли він весною 1924 року потрапив до польської в'язниці, як фактичний очільник УВО в краю (після від'їзду Коновальця за кордон), то не допоміг той факт, що був Начальником генерального штабу Армії УНР. Союзної полякам армії Петлюри – про що чітко зазначалось в акті обвинувачення. "Німий" судовий процес, тобто без преси та коментарів, закінчився 4-річним вироком "важкої тюрми з твердим ложем".

Софія всіляко підтримувала свого майбутнього чоловіка, який відбував покарання у тюрмі окупантів. Після виходу на волю Софія та Андрій одружились. 28 лютого 1929 року в каплиці Духовної семінарії, що по вулиці Коперника у Львові.

 
Софія Федак-Мельник
Фото: Галузевий державний архів СЗРУ

Брат був членом УВО. Старша сестра Ольга стала дружиною провідника УВО і ОУН Євгена Коновальця. Софії теж судилось стати першою леді ОУН, як і її сестрі. У 1938 році, коли московські зайди убили за кордоном Коновальця, подружжя Мельників виїхало за кордон. Чоловік очолив найбільший та найвпливовіший на той час український визвольний рух.

У 1944 році, як і Андрій, інтернована нацистами у відомому концтаборі Заксенгавзен. Після війни подружжя мешкало у Люксмбурзі. У 1954 році поховала матір, яка мешкала разом із ними. На більш як десятиліття старший Андрій помер у 1964 році. Софія подбала про могилу. Надгробок, який теж буде перевезено в Україну, має мистецьку цінність – його автором став відомий український скульптор Григорій Крук.

Важливо відзначити, що Андрій Мельник був приятелем Пласту. На 1-й пластовий Конґрес, який відбувся у 1948 році у Баварії, надіслав привітання. "…Доцінюючи (цінуючи - Ю.Ю.) велику вагу виховання молоді, зокрема в сучасну добу, та великий позитивний вклад, що його вносить Український Пласт у формування молодого українського покоління, — щиро вітаю Пластовий Конґрес та бажаю успіхів у його працях". Подібне вітання надіслав тоді пластунам й Степан Бандера.

У Люксембурзі Софія працювала за фахом. У банківській сфері. "До емеритури", тобто до пенсії. Удень на роботі, ввечері – на друкарській машинці, допомагала чоловіку підтримувати мережу ОУН по всьому світу. А опісля фіксувати матеріали з історії українського націоналістичного руху.

Померла на 89-му році життя. 31 липня 1990 року. Досі дослідники оперують лише кількома світлинами Софії (поганої якості). Але вже надходить час, коли всі Герої і Героїні нашого визвольного руху займуть належне місце в Українському Національному Пантеоні.

Теми

Олексій Мустафін: "Явне призначення" Вільяма Вокера. Пригоди (центрально)американського кондотьєра

У середмісті Сан-Хосе, столиці Коста-Ріки – як і в багатьох інших країнах Нового Світу - височіє Національний монумент. Але, попри його назву, з кількох фігур, встановлених на постаменті, власне Коста-Ріку символізує лише одна. Інші – уособлюють сусідні держави. І всі вони разом женуть геть озброєного іноземця, який втілює цілком історичного персонажа - Вільяма Вокера. Мабуть найвідомішого "шукача пригод" в Центральній Америці XIX сторіччя.

Мирослав Іванек : На Волині найбільше постраждали українці та євреї

Кволі спроби заперечити заявам поляків здебільшого зводяться до нагадування, що поляки також вбивали українців, але цей аргумент є нівечений аргументом асиметрії польських і українських втрат. У цьому розігрітому до червоного спорі про польсько-українські жертви дивним чином загубилася усвідомленість, що найбільші злочини на Волині під час війни скоїли німці, а найбільших жертв зазнали українське та єврейське населення.

Богдан Червак: В Україну повернуть останки тещі Євгена Коновальця та Андрія Мельника Марії Федак

У Люксембургу відбулася ексгумація праху Марії Федак – матері Софії Федак-Мельник, дружини Голови ОУН Андрія Мельника.

Юрій Бутусов: Пам'яті Сергія "Борцухи"

На війні загинув Сергій "Борцуха" - боєць групи снайперів "Тенгрі" ГУР МО, який у перші дні великого вторгнення на велосипеді з гранатометом РПГ-7 та трьома пострілами до нього вирушив зупиняти російські бронетанкові колони, що рвались на Ірпінь.