Протокол з діяльности "Орла" та виконання присуду смерти
Геноцид (згідно з Конвенцією ООН про запобігання злочину геноциду) — це умисні дії, вчинені зі спеціальним свідомим наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Такого свідомого наміру в УПА не було. Навіть більше, за самочинні дії серйозно карали.
Доволі часто зустрічаю закиди від польських колег, що в УПА ніхто не поніс покарання за злочини над цивільними. Це тема до ширшого обговорення, однак.
Водночас, геноцид (згідно з Конвенцією ООН про запобігання злочину геноциду) — це умисні дії, вчинені зі спеціальним свідомим наміром (лат. dolus specialis) повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Такого свідомого наміру в УПА не було. Навіть більше, за самочинні дії серйозно карали.
У жовтні 1943 року у вказівках Крайового проводу ОУН зазначалося: "Категорично припинити всякі протипольські виступи й акції, що являються відхиленням від політичної лінії Організації та не виеліміновують, а посилюють проти нас другорядний фронт боротьби. Ініціювання і виконування заборонених актів трактуватиму як саботаж і провалювання політики ОУН, а виновників каратиму по законам найвищого революційного порядку".
Тому пропоную нижче доволі цікавий документ про страту командира УПА Миколи Олійника - "Орла".
ПРОТОКОЛ З ДІЯЛЬНОСТИ ОРЛА ТА ВИКОНАННЯ ПРИСУДУ СМЕРТИ
При кінці лютого 1944 року вислав я Орла з відділом 60 чоловік в Кам'янецький терен для переведення вишколу, а опісля для виконання певних завдань стисло означеного характеру, які не мали, однак, нічого спільного з будь-якими акціями відносно німців чи поляків. В першу чергу Орел з відділом мав в терені так конспіруватись, щоб навіть не зводити самооборонних боїв. Про хід роботи Орел мав звітувати догори щодватижні. Орел від'їхав на визначене місце.
Вже в дорозі на місце призначення наробив він порядного бешкету, ліквідуючи без нічийого відома й наказу польський присілок Халупки. За ліквідацію Халупок Орел мав стати під суд, однак непередбачені випадки змусили цю справу відложити. І так Орел поїхав на своє місце.
Почувши, однак, що він хвилево відв'язаний від свого зверхника, почав робити, що йому тільки сподобалось. Його діяльність розходилась з нашою політлінією і нас, як Організацію і націю, наскрізь компрометувала.
В свойому терені змобілізував він всю місцеву поліцію і інших людей, так що підтягнув свій відділ до бойової сотні. При тому робив заходи, щоб зорганізувати й цілий курінь. Сам заіменував себе сотником.
Свою діяльність розпочав Орел від протипольських акцій і тому зробився голосним на цілу Кам'янеччину. В виду того до його відділу почали напливати все нові люди зо всіх сторін. Про це дійшли чутки до крайсгавптмана Негрінга, який виписавписьмо до "людей з ліса", з метою устійнення взаємовідносин між німцями і УПА, тобто з бажанням нав'язати пакт неторкальности, а навіть співпраці з Вермахтом по питанню ліквідації польського свідомого елементу.
У відповідь на це письмо, Орел особисто поїхав в Кам'янку Струмилову до крайсгавптмана. Першим разом їздив сам, в цивільному вбранні, а слідуючим прибув в уніформі, з почотом верхи на конях. В Кам'янці відбув з крайсгавптманом та представниками Вермахту цілий ряд нарад. Устійнили слідуюче:
1) Орел має право палити польські села навіть при допомозі німців, однак крайсгавптман застерігає собі половину добичі;
2) Орел має боронити визначений йому відтинок фронту перед большевиками. На тому відтинку має покопати окопи та забезпечувальні засіки;
3) з відділом має він перебувати в визначеному крайсгавптманом терені;
4) про всі події Орел має крайсгавптманові звітувати;
5) має повести агітацію за співпрацею інших відділів УПА з Вермахтом.
На початок Негрінг дав для сотні Орла 40 крісів та 14000 набоїв. При тому німці вдавали великих приятелів УПА, а Орла титулували полковником. В цей же час намагались вивідати, яка насправді сила в Орла (вони собі уявляли, що в нього до 6000 війська), щоби зорієнтуватись, як опісля цей відділ зліквідувати. Про це говорили, між іншим, зловлені на тому терені німці. Ці переговори велись явно-славно і про них говорили широкі круги громадянства.
Завершенням порозуміння, як теж для затіснення співпраці, Орел наказав населенню висипати в місці постою високу могилу, яку мали в плані торжественно посвячувати на перший день Великодніх Свят. До цього свята, однак, не дійшло!
В міжчасі Орел на власну руку видав листівку до поляків, у якій наказував польському населенню вибратись з того терену, на якому оперував його відділ, загрожуючи неслухняним карою смерти.
В виду таких потягнень, незгідних з наказами Організації, вислано мене до Орла для проведення точної ревізії всіх його вчинків.
На своє оправдання Орел заявив, що нав'язанням добрих взаємин з німецьким Вермахтом він мав на меті здобуття зброї та вільного шляху в переводженні протипольських акцій.
Ясно, що з такою політикою слід було покінчити. Я наказав Орлові зібрати цілу сотню в лісі для перегляду й звітування. Тут слід згадати, що майже всі стрільці, а зокрема чотові й ройові, зовсім явно заявились проти політики Орла і вже самі мали замір його арештувати й відослати до проводу. Тому іншої розв'язки, як тої, що сталась, вони собі не уявляли.
Саме прийшов день 15 квітня 1944 року. Сотню поставлено до звіту. Тоді виступив я поперед неї і заявив, що за:
1) невиконання стислих доручень свойого зверхника;
2) за несубординацію ОУН і Проводові;
3) за анархістичне ведення себе по відношенню до Орг[анізації] і свойого зверхника;
4) за розконспірування людей і терену;
5) за викривлення нічим несплямленого шляху боротьби ОУН і цілого українського народу за УССД, освяченого кров'ю тисячів національних героїв – Орел буде покараний смертю!
Засуд виконано в тій же хвилині трьома револьверними кулями. Виструнчена сотня спокійно його сприйняла.
За зраду й непослух каратиметься всіх
22 червня 1944
Відповідно до цього документу, відділ на чолі з Миколою Олійником-"Орлом" чисельністю 60 осіб був скерований в ліси на схід від Кам'янки-Струмилової з метою вишколу для виконання спеціальних завдань, які не мали нічого спільного з будь-якими акціями відносно німців чи поляків. Відділ повинен був триматися законспіровано і уникати будь-яких боїв, навіть самооборонних.
Проте вже в дорозі до місця призначення "Орел" без відома і санкції керівництва ліквідував польський присілок Халупки с. Борщовичі (тепер Пустомитівського р-ну), за що мав постати перед організаційним судом, але у зв'язку з непередбаченими обставинами ця справа була відкладена.
Відчувши відірваність від керівництва, "Орел", за словами "Спартака", "почав робити, що йому тільки сподобалось. Його діяльність розходилась з нашою політлінією і нас, як Організацію і націю, наскрізь компрометувала".
У Кам'янецькому повіті мобілізував до свого відділу всю місцеву українську поліцію та ін., довівши його до розміру бойової сотні, робив заходи для формування на її основі куреня. Проведення ряду протипольських акцій зробило відділ "Орла" відомим на всю Кам'янеччину, що стимулювало наплив людей до його відділу.
З інших документів відомо, що протипольські акції в Кам'янеччині були зумовлені наявністю досить сильних польських боївок і червоних партизанів, які отримували допомогу від польських сіл, які також водили їх на українські села за харчами і допомагали арештувати свідомих українців. Так, у селах Грабова та Вархоли в другій половині лютого 1944 р. зафіксовано перебування польського збройного підрозділу.
Вже 3 березня 1944 р. зафіксовано розпорядження повітового провідника Мирослава Литвина–"Ореста Карата" до районних провідників про переведення у підпілля української поліції з метою доповнення польової жандармерії та адміністративної боївки і відсилати їх до "Орла", при цьому подбати про добре озброєння всіх, хто йде у відділи. З документу видно, що місцева мережа ОУН налагодила тісну співпрацю з відділом "Орла", постачаючи йому людей та зброю і, можна припускати, мала певний розрахунок на цей відділ.
2 березня 1944 р. в с.Мазярня Гоголева польський підрозділ "Завіші", який стояв у селі Бербеки, затримав і ліквідував Володимира Рудого, братів Михайла та Івана Лобаїв зі с. Язениця Руська. За твердженням повстанського документу, вони мали "порубані голови, поломані ноги і руки і повипалювані груди".
На місці події спіймано польського підстаршину Збіґнєва Шелінського, який зарубав сокирою зв'язаного М. Лобая. Під час допиту вияснено, що підрозділ "Завіші" здійснив напади на українські села Нивиці і Трійця, в якому брали участь поляки з сіл Адами, Шльозаки, Верхоли, Будки Незнанівські, Бербеки, Язениця Польська, Мазярня Ваврикова та Старий Майдан. В Трійці загинув капрал Станіслав Позняк з Мазярні Ваврикової, брат якого Юзеф погрожував за смерть брата знищенням всіх сусідніх українських сіл. Також Шелінський зізнався, що у Бербеках і Мазярні Гоголевій поляками вбито 19 українців.
17 березня 1944 р. польський підрозділ чисельністю кілька десятків осіб напав на село Соколя, проте натрапив там на відділ "Орла". Українські повстанці кулеметним вогнем знищили 6 нападників, ще двох ранили, яких згодом у лісі спіймали, при чому один дострілився, а інший, Францішек Духович, захоплений живим. У відповідь Бербеки були спалені.
Поляки поскаржилися на дії українських повстанців червоним партизанам, що спричинило їх напад на Язеницю Руську. Протягом березня в Кам'янецькому повіті спалено села Мазярня Ваврикова, Вальки, Мазярня Глоголова, Павуки, Бербеки, Турки, Мазярня Кам'янецька, Язениця Польська.
Ймовірно, саме випадки польських нападів сприяли активізації протипольських акцій відділу "Орла". На це вказують і польські джерела, за якими спалення присілка Халупки біля Борщович 28 лютого 1944 р. (загинули понад 20 осіб, зокрема і українець, який переховував шваґра-поляка; спалено 29 польських господарств), було спровоковане самими польськими мешканцями присілка, які змушували "спокійних" кількох мешканців-українців покинути Халупки і спалили їхні будинки (Про це: Mazur G., Skwara J., Węgerski J. Kronika 2350 dni wojny i okupacji Lwowa. 1.IX.1939–5.II.1946. Warszawa: Unia, 2007. S. 421).
Розголос діяльності відділу "Орла" викликав зацікавлення крайсгауптмана Йоахима Нерінґа, який ініціював переговори з М. Олійником, які відкрито велися у Кам'янці-Струмиловій в кілька етапів. Після попередніх домовленостей 2 квітня о 8.00 ранку відбулася зустріч Й. Нерінґа, полковника фельдкомендатури, М. Олійника та війта с. Незнанів Кушинського.
В результаті уладено наступну угоду:
"1) "Орел" має право палити польські села навіть при допомозі німців, однак крайсгавптман застерігає собі половину добичі;
2) Орел має боронити визначений йому відтинок фронту перед большевиками. На тому відтинку має покопати окопи та забезпечувальні засіки;
3) з відділом має він перебувати в визначеному крайсгавптманом терені;
4) про всі події Орел має крайсгавптманові звітувати;
5) має повести агітацію за співпрацею інших відділів УПА з Вермахтом".
Німці надали гарантійні листи вільного пересування по окрузі (крайсгауптманшафті). "Орел" отримав від німців 40 рушниць радянського зразка та 11 000 або 14000 патронів. Крім цього, Й. Нерінґ обіцяв обговорити це питання з Вехтером і передати повстанцям гармати.
У питанні поляків М. Олійник заявив, що він займається нищенням польських сіл і польського елементу, який тісно співпрацює з червоними партизанами. На це крайсгауптман обіцяв допомогу, зкорема авіацією, на знищення польської твердині Адами.
Ще одна зустріч Й. Нерінґа і М. Олійника відбулася 5 квітня. Повстанці отримали дозвіл на вільне пересування, зокрема через фронтові німецькі частини, для 12 зв'язкових. Також "Орел" отримав контакти до всіх військових частин. Зі свого боку крайсгауптман поставив умови не брати до відділу втікачів з Дивізії СС "Галичина" і не роззброювати німецьких підрозділів.
Загалом дані повстанських документів про ці переговори не суперечать німецьким документам з цього ж питання в описі переговорів. За свідченнями документів, німці намагалися спочатку з'ясувати сили повстанців і можливість їх подальшої ліквідації.
Після першої зустрічі, "Орел" з власної ініціативи 2 квітня поширив у повіті звернення до поляків з вимогою залишити територію під загрозою кари смерті.
За копією з польських донесень відомий її текст:
"Поляки! Нинішня ситуація, а власне, ваша поведінка щодо українського населення, а також тактика проведення вашої політики з наміром окупації земель Західної України, Ваша співпраця з більшовицькими бандами і дикі вбивства українського населення, які мали місце на Холмщині, Грубешівщині та інших місцевостях, примушують нас сьогодні до реваншу і відплати та проведення безпощадної радикальної боротьби з ворожим нам польським населенням на території Західної України. Ми стоїмо на сторожі цих земель і будемо завжди прагнути до того, щоб раз і назавжди позбутися з наших земель Західної України ворожого польського населення, яке перешкоджає нам у національній боротьбі проти більшовиків.
Ви є братнім слов'янським народом, і ми не хочемо проливати Вашу кров, тому звертаємось до Вас, усіх поляків, щоб до 6.IV.1944 р. покинули територію Західної України і переселились на неукраїнську територію.
Хто не підкориться нинішньому наказу і не виїде до зазначеного терміну, буде знищений і спалений, як це мало місце на Волині і недавно у Кам'янецькому повіті.
Зауважуємо, що якщо не хочете бути спаленими живцем разом з вашими дітьми і майном і гинути від куль, тому дозволяється Вам добровільно до зазначеного терміну забрати з собою своє майно і залишити українську територію.
Хто не виїде або тільки переїде з місця на місце на українській території, той буде радикально знищений, і не дозволимо Вашим жінкам нічого взяти з собою, бо все буде спалено.
Також зазначаємо, що за будь-який збройний спротив українським Збройним Силам будемо нищити не тільки чоловіків, а й цілі родини.
Постій, 2.ІV.1944 р."
Як видно, було дано на виселення 4 дні, дозволено забрати все майно. Хто не виїде вчасно – буде знищений, причому мова, очевидно, йде про чоловіків, оскільки зазначено, що у такому випадку жінкам не дадуть вивезти майно. У випадку будь-якого збройного спротиву знищенню підлягали б не тільки чоловіки, а й уся родина. Також відмічено знищення українських сіл на Холмщині та Грубешівщині та польських – на Волині і в Кам'янеччині, тобто вже самим "Орлом".
6 квітня повітовий провідник М. Литвин-"Орест Карат" видав розпорядження районним провідникам про негайну чистку терену від польського елементу та від сексотів. Станиці, де менше поляків, чистити силами власних боївок, які наказано створити, а великі польські осередки будуть знищуватися підрозділами "Орла", причому навіть вдень. Наказано надалі доповнювати озброєними людьми його відділ, не ощаджуючи людей. Наказ закінчувався словами: "Зброя на верх. Смерть полякам".
Мобілізаційні можливості повіту були досить високими – станом на 12 травня 1944 р., тобто через місяць після описуваних подій, ОУН Кам'янеччини нараховувала 285 членів та 419 симпатиків, при тому, що частина людей до того часу вже пішли в УПА.
Проте німці підтримували і поляків. За даними розвідки ОУН, на початку квітня німецька частина, в якій служив хорунжий-поляк, квартируючи в польському селі Адами, провела військовий вишкіл усіх боєздатних чоловіків з цього села. Контакт з німцями налагодив місцевий лісничий, колишній капітан польської армії Краєвський. При відході німці залишили там 8 кулеметів ЦКМ, багато гранат і патронів.
Як бачимо, атмосфера взаємних побоювань і намагань ліквідувати небезпеку розпалювали українсько-польський конфлікт, при чому це використовували у своїх цілях також німці і червоні партизани. Можна стверджувати, що така ситуація характерна і для інших регіонів.
Дії М. Олійника викликали негативну реакцію з боку керівництва ОУН. На місце подій скерували самого М. Гошовського. З'ясувалося, що майже всі стрільці, а зокрема чотові й ройові, явно виступили проти політики "Орла" і планували його заарештувати і відправити до керівництва. Сам М. Олійник виправдовув свої дії намаганням здобути зброю і вільних рук у проведенні протипольських акцій.
В цій ситуації "Спартак" дав наказ "Орлу" вишикувати сотню до звіту і, зачитавши звинувачення та вирок кари смерті, трьома кулями з револьвера застрілив того перед підлеглими. Вони це сприйняли спокійно. М. Олійник був страчений за такі порушення:
"1) за невиконання стислих доручень свойого зверхника;
2) за несубординація ОУН і Проводові;
3) за анархістичне ведення себе по відношенню до Організації і свойого зверхника;
4) за розконспірування людей і терену;
5) за викривлення нічим несплямленого шляху боротьби ОУН і цілого українського народу за УССД, освяченого кров'ю тисячів національних героїв".
Це сталося 15 квітня 1944 р. Сотня була розформована, її стрільці частинами включені до інших відділів УПА, які на той час вже існували або творилися в північній Львівщині.
