Спецпроект

Юрій Горліс-Горський, "Холодний Яр". В полон тут не брали

Документальний роман про одну з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття. Про козацьку Холодноярську республіку, як від малого до старого піднялася на боротьбу з окупантом і ворогові не було пощади. "В Холодному Яру полону немає"...

«Книжка читається одним духом. Коли її читаєш, можна посивіти... Автор пов'язав у своїм творі правдиві події й по-мистецькому їх відтворив». Так влучно відгукнувся на перше видання цього твору у 1934 році В.Вороний у "Польсько-українському бюлетені".

Він наголошував «Любов до України змушує героїв доказувати чуда в боротьбі з навалами «білих» і «червоних» відвічних ворогів. З любови до Батьківщини всі вони загинули в боротьбі, в льохах ЧК, в тундрах півночі, але своїх прапорів не зганьбили...»

А ось що писав у 1957 році в Лондоні видавець М.Мироненко: «...це є один з найкращих літописів правди про визвольну боротьбу народу нашого у двадцятих роках нашого століття. Ю.Горліс-Горський, старшина війська Холодноярської повстанської організації, безпосередній учасник її бойової і політичної діяльності, написав цей літопис з природною щирістю чесної людини і з великим письменницьким хистом віддав цілість образу подій та внутрішніх рушійних сил їх».

Книга, про яку йдеться, має щасливу долю, адже щойно побачило світ вже дванадцяте (!) її видання. З часу виходу в світ першої її частини в 1934 році у Львові минуло понад 70 років, але зацікавлення читачів цим твором величезне.

Неодноразово запитували мене на різноманітних зустрічах і презентаціях "Коли вже видасте "Холодний Яр" Горліса-Горського?"

Сьогодні з радістю представляємо на суд читача нове видання цього легендарного твору - праця Горліса-Горського (отамана "Залізняка") заслужено вийшла першою у серії "Українська воєнна мемуаристика".

Про що ця книга? Цe документальний роман про одну з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття. Про звитяжний чин козацької Холодноярської республіки, яка в часи Національної революції дала безпрецедентні приклади жертовної боротьби проти всіх наїзників.

Від малого до старого піднявся край на боротьбу з окупантом і ворогові не було пощади. «В Холодному Яру полону немає», - говорить Андрій Чорнота, один з героїв твору. Або-або.

А ось як образно описував тодішню ситуацію один з керівників червоних загонів спеціального призначення Є.Бражньов:

«Темний ліс селянства, патлаті селянські джунглі - ось арена наших змагань на швидкість. Чорнозем обступив нас, обійшов з усіх боків, ми загрузли в густому селянському ґрунті. Довкола сумирний вишневий гай, пейзанська добродушність, тиша і сон посеред білих хаток, дівчата за тином, воли біля риплячих журавлів.

Все те був один маскарад та й тільки. Поза лаштунками ховалося щось таке, що мало скидалося на селянську ідилію. Ховзьке тіло бандитизму - ось що звивалося за лаштунками малоросійської опери. Обріз та ручна граната ховалися під фартухом української красуні... За селянською гостинністю відчувалася жадоба помсти та заграва пожежі...»

Дійсно, не хлібом-сіллю, а  сталлю й кулями зустрічали українці заброд, і в цьому переконається кожен, хто перечитає роман Юрія Горліса-Горського.

Юрій Горліс-Горський на еміграції. До речі, його вбили свої ж

В анотації до книги зазначено, що в ній розповідається про збройну боротьбу за українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України - або смерть!».

Події, описані в творі, розгортаються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської, Полтавської, Вінницької областей, у Києві й на території тодішньої Польщі.

Не вважаю за доцільне тут детальніше описувати, про що йдеться в книзі, яка, на думку тих, хто її прочитав, реклами не потребує. Та й зробити це непросто. Її дійсно варто прочитати. Зазначу лише, що нове видання зредаговане й упорядковане президентом Історичного клубу «Холодний Яр» Романом Ковалем.

Він же написав і цікаву передмову та уклав цінний біографічний довідник про учасників Визвольних змагань, імена яких згадуються в творі. Окрасою видання є розкішний фотододаток та добірка унікальних документів.

«Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце...», ці слова Юрія Горліс-Горського, винесені в епіграф книги, можемо з повним правом віднести до сотень тисяч відомих і безіменних героїв, які зложили життя на олтар свободи рідної Батьківщини.

Коли їхній голос буде почуто, тоді «Повіє огонь новий з Холодного Яру!».

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.