<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:yandex="news.yandex.ru">
<channel>
<image>
<url>https://www.istpravda.com.ua/images/ip-logo1.gif</url>
<title>Історична правда</title>
<link>https://www.istpravda.com.ua</link>
</image>
<title>Історична правда</title>
<link>https://www.istpravda.com.ua</link>
<description/>

<item>
<title>1920. Армія УНР у польському фільмі "Polonia Restituta"</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/05/14/157506/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/e/d/ed3606c-17.jpg" type="image/jpeg" length="53897"/>

<pubDate>Thu, 14 May 2020 16:32:01 +0300</pubDate>
<description>Німий фільм "Polonia Restituta 1918-1920" - це збірка документальних кадрів, записаних під час боротьби за незалежність Польщі та Варшавської битви. Фільм виготовлено на початку 1928 року на замовлення Генерального штабу Польщі</description>
<fulltext>У фільмі, серед іншого, показана війна за Галичину, польсько-український союз та звільнення Києва від більшовиків у травні 1920 року. Можна побачити кадри з Симоном Петлюрою, Михайлом Омеляновичем-Павленком, Святославом Шрамченком, Павлом Пащевським та іншими командирами й козаками Армії УНР.
Консервацію, реконструкцію та реставрацію твору здійснила Національна фільмотека Польщі. Фільм можна переглянути за посиланням.
Попри те, що фільм містить не завжди коректні підписи, має хронологічну плутанину та потребує детального вивчення, це унікальне візуальне джерело історії Української революції 1917-1921 років.
Пропонуємо короткий огляд стоп-кадрів стрічки від директора Центру історії Вінниці Олександра Федоришена</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/05/14/157506/</guid>
</item>

<item>
<title>Знищені храми міста Києва</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/04/20/157365/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/a/0/a0cdf3b-290.jpg" type="image/jpeg" length="64449"/>

<pubDate>Mon, 20 Apr 2020 13:52:00 +0300</pubDate>
<description>У цьому році в силу відомих причин більшість віруючих не змогли відвідати Великоднє богослужіння, але вони мали можливість побачити он-лайн трансляції.</description>
<fulltext>У цьому році в силу відомих причин більшість віруючих не змогли відвідати Великоднє богослужіння, але вони мали можливість побачити он-лайн трансляції.
А якщо заглянути в минуле, то ще якихось 30 років тому в більшості храмів не правили службу. Більше того, багато нині відтворених і відбудованих церков взагалі не було на київській карті.
Подивіться 18 старих фотографій сакральних споруд, в різні роки зруйнованих радянською владою.
"Історична правда" висловлює подяку за підготовку цього матеріалу Головному редактору видавництва "ВАРТО" - Олені Насировій.</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/04/20/157365/</guid>
</item>

<item>
<title>Церква, костел, синагога, фортеця і заїжджий двір. Містечко Бар на світлинах початку ХХ століття</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/04/15/157342/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/6/c/6cb5b55-77.jpg" type="image/jpeg" length="32202"/>

<pubDate>Wed, 15 Apr 2020 14:34:00 +0300</pubDate>
<description>Стародавнє містечко Бар на Поділлі стало одним із об'єктів, які відвідала у1920-1930-х роках пам'яткознавча експедиція з Харкова. Фотоапарат дослідників зафіксував тогочасний стан міста</description>
<fulltext>У 1910-х&amp;ndash;поч. 1930-х рр. Харківським музеєм українського мистецтва і округовою інспекцією охорони пам'яток під керівництвом Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського проводились наукові експедиції. Протягом цих років було об'їжджено сотні населених пунктів тодішньої УСРР та суміжних українських етнічних земель, що відійшли до РСФСР, зроблено тисячі фотографій, замальовок та обмірів пам'яток архітектури і мистецтва: церков, костьолів, синагог, палац, хат та декоративно-ужиткових предметів.Пропонуємо світлини з цієї експедиції з міста Бар на Поділлі.</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/04/15/157342/</guid>
</item>

<item>
<title>Водохреще на Волині "під австрійцями"</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/01/19/156898/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/a/d/adde4fb-4816677.jpg" type="image/jpeg" length="52923"/>

<pubDate>Sun, 19 Jan 2020 16:09:52 +0200</pubDate>
<description>Австрійська національна бібліотека володіє чудовою підбіркою фотографій зі святкування Водохреща у Володимирі-Волинському у 1917 році  </description>
<fulltext>Від серпня 1915 до кінця 1918 року західна Волинь перебувала під контролем австро-угорської армії. У Володимирі-Волинському стаціонував штаб 4 цісарсько-королівської армії.
Росіяни при відступі евакуювали з міста усі установи та чимало мешканців. Виїхали, зокрема, і священники. Тому, австро-угорська армія мусила знайти та привезти до міста православного священника.
Православне Водохреще на Волині "під австрійцями" відзначали за григоріанським календарем, тобто 6 січня. Цікаво, що поруч із православним священником присутній і католицький ксьондз.
Штатний військовий фотограф зробив чимало цікавих світлин з Водохреща 1917 року.
Ці світлини збереглись в альбомах військової прес-служби та оцифровані Австрійською національною бібліотекою.</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2020/01/19/156898/</guid>
</item>

<item>
<title>Блаженний священномученик і Праведник народів світу Климентій Шептицький</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/11/17/156560/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/8/9/8999a62-290.jpg" type="image/jpeg" length="24622"/>

<pubDate>Sun, 17 Nov 2019 23:48:14 +0200</pubDate>
<description>17 листопада минає 150 років з моменту народження Праведника народів світу бл. свщмч. Климентія - Казимира графа Шептицького.</description>
<fulltext>17 листопада минає 150 років з моменту народження Праведника народів світу бл. свщмч. Климентія - Казимира графа Шептицького.
Польський аристократ і успішний політик австро-угорської імперії у 43 роки вступив до українського монастиря.
За майже 40-літню діяльність монах-студит і священик багато зробив для розвитку монаших спільнот Студійського Уставу та розвитку Церкви українців-католиків.
Своє земне життя закінчив у "владімірському централі" у 1951 році як екзарх Росії та Сибіру.
Католики визнали Його блаженним, а євреї Праведником народів світу.
На фото коротко можна побачити основні моменти Його життя.
Фото віднайшов, підготував та люб'язно надав для публікації "Історичній правді" - дослідник роду Шептицьких Іван Матковський.</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/11/17/156560/</guid>
</item>

<item>
<title>Печатки Армії УНР</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/08/28/156156/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/9/9/99e57c8-3853ced3856a.jpg" type="image/jpeg" length="82669"/>

<pubDate>Wed, 28 Aug 2019 21:01:40 +0300</pubDate>
<description></description>
<fulltext>Пʼять років Армія УНР збройно відстоювала українську державність. По тому досвід і&amp;nbsp; традиції захисників УНР використовували наступні покоління борців за волю України.

Вороги боялися вояків Армії УНР і вдавались до підступних убивств та масового терору проти "петлюрівців".

Та захисники України вистояли!

Пропонуємо переглянути колекцію відбитків печаток підрозділів Армії УНР, які оприлюднив на своїй сторінці у соцмережах історик Андрій Руккас.</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/08/28/156156/</guid>
</item>

<item>
<title>Як міг виглядати Музей із Левами</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/08/5/156052/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/4/c/4c4965d-290.jpg" type="image/jpeg" length="80045"/>

<pubDate>Mon, 05 Aug 2019 16:17:43 +0300</pubDate>
<description>Який зв'язок між музейними левами та Статуєю Свободи, а між девізами проектів – та консулами Давнього Риму? </description>
<fulltext>Який зв'язок між музейними левами та Статуєю Свободи, а між девізами проектів&amp;nbsp;&amp;ndash;&amp;nbsp;та консулами Давнього Риму?&amp;nbsp;
У 1896 році в Комісію із влаштування в Києві музею надійшли 13 проектів, кожен зі своїм девізом:
1. "Волков бояться, в лес не ходить". 2.Quad potui feci faciant meliora potentes. 3. "Нестор". 4. "Авось". 5. Білий тртрикутник у чорному колі. 6. "К сроку". 7. "С Севера на Юг". 8. Без назви &amp;ndash; з малюнком мальтійського хреста. 9. "Аскольду и Диру". 10. "Киевлянам". 11. "Топор и лопата". 12. "Родное искусство". 13. Без назви &amp;ndash; підписаний Д. Юзефовичем із м. Юр'єва.
Комісія вибрала 3 найкращі проекти, але жоден із них не був ідеальним рішенням для музею.
Спочатку до подальшої роботи запросили петербурзького архітектора Олександра Померанцева, чий проект отримав ІІ місце. Але його фасад видавався надто складним, план музею також не задовольняв організаторів конкурсу.
Тоді члени комісії провели ІІ етап конкурсу. Вони запросили 6 вибраних архітекторів, і серед них виграв проект "К сроку" московського архітектора Петра Бойцова.
Проте ескізні проекти будівництва музею на основі проекта Бойцова робив Владислав Городецький.
За рік &amp;ndash; з 1898 до 1899 року &amp;ndash; завершили першу чергу будівництва під постійним наглядом Богдана Ханенка, "який все літо, не жаліючи сил і здоров'я, керував побудовою музею від дня його закладки і довів до такого блискучого закінчення" (М. Мусіна-Пушкіна).&amp;nbsp;
5 серпня 1899 року в п'яти залах ще недобудованого Київського художньо-промислового і наукового музею відкрилася археологічна виставка, присвячена ХІ археологічному з'їзду, що проходив у Києві.
Цей день вважається днем заснування Міського музею старожитностей і мистецтв.
У серпні того ж року відкрили виставку шевченкіани (250 предметів) із приватної колекції Василя Тарновського.

Виставка творів Тараса Шевченка. 1911


А офіційно музей відкрили 30 грудня 1904 року.
Перший директор музею Микола Біляшівський, який працював на цій посаді в 1902-1923 роках, писав у 1918 році:
"&amp;hellip; з самого початку, не зважаючи на назви, які приймав музей, керувала одна думка, одна ідея: зв'язати музей з краєм, надати йому національні риси".
Національний художній музей України &amp;ndash; це 11-те ім'я Музею з левами.
За зміною офіційних назв можна простежити історію культурних та ідеологічних доктрин ХХ століття: Київський художньо-промисловий та науковий музей імені імператора Миколи Олександровича, 1-й Державний музей, Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка, Державний український музей.
Після кількох переформатувань музей можна вважати "материнським" для кількох провідних київських музеїв.&amp;nbsp;
5 серпня 2019 року NAMU святкує 120 років.   120 років цей музей уможливлює діалог про спільне майбутнє &amp;ndash; через осмислення минулого засобами мистецтва.

Матеріали для публікації надані Національним художнім музеєм України</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/08/5/156052/</guid>
</item>

<item>
<title>Невідомі світлини УГА з архіву Ріко Ярого</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/06/8/155786/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/8/7/87bdc2f-8512072-0018.jpg" type="image/jpeg" length="42807"/>

<pubDate>Sat, 08 Jun 2019 13:17:27 +0300</pubDate>
<description>7—28 червня 1919 на завершальному етапі українсько-польської війни 1918—1919 була проведена найбільш успішна наступальна операція Української Галицької Армії, що отримала назву - "Чортківська офензива".</description>
<fulltext>7&amp;mdash;28 червня 1919 на завершальному етапі українсько-польської війни 1918&amp;mdash;1919 була проведена найбільш успішна наступальна операція Української Галицької Армії, що отримала назву - "Чортківська офензива".
Розпочатий за наказом Начального вождя (командувача) УГА ген. Михайла Омеляновича-Павленка 7 червня 1919 наступ приніс перші тактичні успіхи: 8 червня УГА здобула Чортків, завдала поразки польському війську, змусивши противника до відступу на 120 км до лінії Гологори (нині село Золочівського р-ну Львівської обл.) &amp;mdash; Перемишляни &amp;mdash; Букачівці.
9 червня 1919 диктатор ЗУНР Євген Петрушевич призначив Начальним вождем УГА ген. Олександра Грекова. Невдовзі звитяжні бої УГА відбулися під Язлівцем (10 червня), Бучачем (11 червня), Підгайцями й Нижневом (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.; 14 червня), важкими були бої за Тернопіль (14 червня) та Бережани (21 червня).
Брак зброї і набоїв спричинив невдачу наступу. 28 червня польське військо (38 600 піхоти, 2100 кінноти, 797 кулеметів, 207 гармат) прорвало український фронт під Янчином (нині с. Іванівка Перемишлянського р-ну Львівської обл.) і змусило УГА (24 000 піхоти, 400 вершників, 376 кулеметів, 144 гармати) відступити до р. Збруч (притока Дністра), а 16 липня 1919 разом з урядом ЗУНР перейти на територію Наддніпрянської України.
Здійснена незначними силами проти переважаючих сил противника за дефіциту набоїв і відсутності стратегічних резервів, Чортківська операція не змогла досягнути стратегічних успіхів. Одначе вона вписала яскраву сторінку в історію українських визвольних змагань, продемонструвавши справжню військову вартість й моральну силу УГА, що згодом виявилося на Наддніпрянщині в боях проти більшовиків.


Сьогодні "Історична правда" публікує частину невідомих світлин УГА, що були оприлюднені Центром досліджень визвольного руху та Галузевим державним архівом Служби безпеки України.

Власне ця колекція світлин УГА періоду їхнього інтернування у Чехословаччині. Фотографії належали старшині цього війська, австрійцеві Ріхарду Ярому, який згодом став чільним діячем ОУН.
Радянська спецслужба проводила ряд оперативно-розшуквоих заходів після Другої світової війни, щоб затримати Ярого. Під час однієї із таких операцій вони захопили велику колекцію фотографій Ярого, в його помешканні в Австрії, саме серед них були й ці фото.





</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/06/8/155786/</guid>
</item>

<item>
<title>Війна замість дитинства</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/06/1/155752/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/5/d/5d48834---------------------.jpg" type="image/jpeg" length="80385"/>

<pubDate>Sat, 01 Jun 2019 13:59:57 +0300</pubDate>
<description>Вони опинилися у лавах війська різними шляхами. Хто добровільно: або рухомий бажанням пригод і патріотичним обов'язком, або засліплений навіюванням якогось безпринципного ватажка. </description>
<fulltext>Вони опинилися у лавах війська різними шляхами. Хто добровільно: або рухомий бажанням пригод і патріотичним обов'язком, або засліплений навіюванням якогось безпринципного ватажка.&amp;nbsp;
А когось облишити іграшки та вдягнути однострій спонукали життєві обставини, які склалися. Бо війни, особливо світові, беруть свою данину навіть із дітей...
Часто дітям, яких осиротила війна, вояцький колектив заміняв родину.&amp;nbsp; &amp;nbsp;Але факт залишається фактом: діти-солдати&amp;nbsp;&amp;mdash; це явище характерне для всіх ворогуючих сторін на всіх континентах Землі.&amp;nbsp;
Читайте також:
Ті, що вижили. 37 портретів крутянців
Проти "Орлят". Українські діти-герої Листопадового чину
Наймолодший бойовий офіцер-українець Першої світової. Поручник Осип Яримович





</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/06/1/155752/</guid>
</item>

<item>
<title>Волинь на малюнках Ернста Унграда</title>
<link>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/01/10/153506/</link>

<author>support@history.pravda.com.ua ()</author>




<category>Артефакти</category>

<enclosure url="/images/doc/4/3/436cc47-5930901-02.jpg" type="image/jpeg" length="38559"/>

<pubDate>Thu, 10 Jan 2019 10:22:02 +0200</pubDate>
<description>У Відні жив собі Ернст Унгард. Умів гарно малювати. В роки Першої світової війни пішов воювати. У 1916 році опинився на Волині. І малював, малював, малював... Альбом зберегли нащадки. Завдяки цьому ми маємо чудові зображення Волині більш ніж сторічної давнини.</description>
<fulltext>У Відні жив собі Ернст Унгард. Умів гарно малювати. В роки Першої світової війни пішов воювати.&amp;nbsp;У 1916 році опинився на Волині. І малював, малював, малював... Альбом зберегли нащадки. Завдяки цьому ми маємо чудові зображення Волині більш ніж сторічної давнини.



Дивіться також:
1918. Україна у знімках німецьких вояків</fulltext>

<guid>http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2019/01/10/153506/</guid>
</item>

</channel>
</rss>