Спецпроект

Працівники заповідника "Переяслав" звільнюються на знак протесту

3 грудня 2012 р. 4 наукових співробітники відділу науково-фондової роботи Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав", у кожного з яких до 25 років стажу музейної роботи, написали заяви на звільнення.

Про це йдеться у відкритому листі, підписаному співробітниками заповідника.

Заяви на звільнення - це продовження боротьби з призначеним генеральним директором, яка триває вже декілька років. Tаким чином працівники заповідника висловлюють протест проти генерального директора Довгошиї П.О. та начальника юридичного відділу, головного зберігача за суміщенням Панченко Т.А.

Головні претензії протестувальників спрямовані проти непрофесійності керівника: "У травні 2010 р. генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" призначено Довгошию П.О. Відсутність у нього відповідної освіти, досвіду музейної справи привели за короткий термін до повного закриття єдиного в Україні Музею народного українського одягу Середньої Наддніпрянщини, Музею архітектури давньоруського Переяслава, доведення до жахливого стану ряду унікальних пам’яток культурної спадщини. Діяльність цього керівника супроводжується невмотивованими кадровими перестановками. Його діяльність з 2010 р. по 2012р. спрямована на руйнування надбань і здобутків колективу та фундатора переяславських музеїв М.І. Сікорського, на звільнення з роботи провідних фахівців музейної справи" - йдеться у відкритому листі.

Раніше про ситуацію, що склалася в заповіднику, співробітники повідомляли Міністерство культури України, інші органи виконавчої влади, прокуратуру та депутатів різних рівнів. Але на жодне не було отримано вмотивованої відповіді.

Після тривалого конфлікту співробітники написали заяви про звільнення: "При звільненні Довгошия П.О. здійснював на нас тиск та шантаж. Змусив переписати заяви із звільнення за згодою сторін на звільнення за власним бажанням із-за того, що ми відмовилися підписати його лист, в якому йшлося про те, що ми відмовляємося від звернень до різних інстанцій де йшлося про його зловживання посадовими обов’язками та не маємо претензій до необ’єктивної атестації".

Це вже не перший відкритий лист. 2 роки тому колектив Переяславського історико-етнографічного заповідника уже писав відкритого листа. Тоді зверталися до Януковича, Азарова, Литвина і громадськості. 

В 2012 році також відбулось масове звільнення працівників заповідника , після якого продовжувались конфлікти всередині колективу

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" — один з найбільших заповідників України. До його складу входять території міста Переяслава-Хмельницького, його околиць та Переяслав-Хмельницького району, навколо яких визначені охоронні зони.

У його складі 371 нерухомих пам'яток історії й архітектури українського народу, 24 тематичних музеїв різних профілів: історичний, археологічні, літературні, етнографічні, технічні тощо.

Основний музейний фонд заповідника становить 170 848 одиниць зберігання. Серед них: унікальна археологічна колекція, колекція козацького періоду XVI-XVII ст. (1800 од.), колекції стародруків XVI-XVIII ст. (10 тис. од).

Бій на Красному полі. Головна битва Карпатської України

Близько 2 години ранку 14 березня 1939 року Августин Волошин оголосив незалежність Карпатської України. Того ж дня незалежність проголосила Словаччина. Очільники обидвох нових європейських країн попросили у Німеччини політичного і силового захисту. Адже згідно із результатами Мюнхенської конференції, за якими Ужгород і Мукачево перейшли мадярам, Гітлер гарантував недоторканість визначених кордонів. Словаки допомогу від німців отримали, а українці – не дочекались навіть відповіді на свої телеграми. Гітлер відкладав до останнього своє рішення щодо Закарпаття. І, врешті, повідомив угорцям, що вони можуть окупувати цю частину української землі.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.