Спецпроект

Архівісти продемонстрували знайдені оригінальні зразки хліба часів Голодомору. ФОТО

Унікальну знахідку – шматочки хліба зразка 1932 року та розсекречені документи кримінальної справи архівісти продемонстрували 19 листопада в Києві.

Два паперові згортки знайшов один зі спеціалістів державного архіву під час поаркушного перегляду справи. А у них – "послання до нащадків" та кілька десятків грамів хліба. Ця темно-коричнева маса "з невідомої сировини" і називалася хлібом у часи Голодомору в Україні у 1932–33 роках, повідомляє Радіо "Свобода".

"Аналогів таких зразків до сьогодні ніколи не знаходили. Це абсолютно оригінальні зразки хліба з точно встановленою датою", – коментує знахідку Ольга Бажан, директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГОУ).

 Шматочки хліба виявлені серед архівних документів

За її словами, шматочки хліба весь цей час зберігалися в архівній кримінальній справі киянина Олексія Сорокіна та були "речовим доказом" його злочину проти тодішньої радянської влади.

Окрім самих зразків хліба, архівісти також продемонстрували тексти записок Сорокіна до нащадків, написані на аркушах, у які був загорнутий цей хліб.

"Здесь хранится образец хлеба, какой ели крестьяне весной 1932 года. Мы, киевляне, пока ещё имеем хлеб и сравнительно ещё не пухнем с голоду, хотя недоедаем страшно. Как страшен голод! Образчик крестьянского хлеба при сём прилагаю. Состав этого хлеба мне неизвестен. Это образчик для нашего назидания", – написав російською мовою Олексій Сорокін у записці, датованій 1932 роком.

 Записки Олексія Сорокіна, в які були загорнуті шматочки хліба

​У записці від 15 березня 1933 року Сорокін продовжує описувати російською Голодомор в Україні: "В 1933 году весной голод припёк так всех киевлян, что мы употребляли в пищу всё, что попало, а вместо хлеба пекли лепёшки из жёлудевого кора и шкарлупы из картофеля и всякой примеси. Такой образчик хлеба я оставил моим детям на образец и на назидание. Как страшен голод! Ужас!!!".

Із документів кримінальної справи архівістам вдалося встановити особу Олексія Сорокіна. Він народився на Полтавщині у 1877 році, закінчив народне училище та вчительські курси. Згодом був вчителем співу, а під час Першої світової війни працював диригентом кубанського козачого хору. А в роки Голодомору служив диригентом Вознесенського собору в Києві.

 Хліб зразка 1933 року

З архівних матеріалів також встановлено, що Сорокіна було заарештовано 26 червня 1941 року як "ненадійний елемент" радянського суспільства. І саме під час обшуку НКВД знайшов у нього зразки хліба та письмові коментарі до них. Так ці "речові докази" лягли в основу обвинувачення Олексія Сорокіна в антирадянській агітації та подальшого заслання до Сибіру на 5 років.

За словами Ольги Бажан, дочка Сорокіна померла за рік до його арешту, тому, очевидно, прямих нащадків у нього не залишилось. "Ми спробуємо розшукати непрямих нащадків, адже відомо, що у нього були сестра та брат. Але фактично ця знахідка – заповіт Сорокіна усім нам", – додає Бажан.

Після прибуття Сорокіна до Сибіру історія його долі переривається. Жодних відомостей про те, що з ним було далі, нема. В архівних документах лише вказано, що під час масової реабілітації у 1980-х роках його було реабілітовано. "З 1941 року по 80-і роки жодних згадок про нього. У нас в архіві ця справа з 1994 року, і ніхто – ані родичі, ані науковці – за нею не зверталися", – роповіла директор ЦДАГОУ.

Ольга Бажан також зазначає, що в розсекречених архівних справах і раніше знаходили різні "речові докази", але зразки хліба знайшли вперше. За словами архівістів, справа Сорокіна – лише одна з понад 34 тисяч переданих на зберігання розсекречених справ НКВД та КГБ, які стосуються долі близько 60 тисяч мешканців Києва та Київської області.

"Ця знахідка – справжня історична подія! Насправді, документи свідчать самі за себе, що в Україні був справжній спланований голод", – вважає голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова.

 Тетяна Баранова, Денис Чернишов і Ольга Бажан під час презентації знахідки

Заступник міністра юстиції України Денис Чернишов також вважає, що ця знахідка архівістів є ще однією ілюстрацією причин та наслідків трагедії Голодомору в України. "Напередодні 85-х роковин ці шматочки хліба ще раз нагадують нам, яка жахлива трагедія зачепила увесь наш народ", – додав Чернишов.

Надалі архівісти планують провести низку експертиз віднайдених шматочків хліба, щоб достеменно встановити його склад та речовини, з яких він був зроблений.





Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.