29 січня 1918

В'ятрович: "Ми переможемо, коли шануватимемо Крути як нашу перемогу"

29 січня 2019 року у столиці відбувся вечір, присвячений Дню пам’яті героїв Крут. Захід включав показ відеокліпу, присвяченого подіям Української революції 1917–1921 років, історико-мистецьку частину та презентацію диска "Пісні Української революції".

Музична збірка є спільним проектом Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка і гурту "Хорея Козацька", повідомили "Історичній правді" в УІНП.

 

"Війна з Росією досі триває  на українській землі. І в цій війні ми знову перемагаємо, бо нині Росії протистоїть не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна оснащена українська армія. На боці України не кілька держав, що визнавали нас у 1918-му, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію. Ми перемагаємо, бо не забули про бій 29 січня 1918 року. Про Крути пам’ятали в Українській повстанській армії, де це ім’я присвоїли одному з військових формувань на Волині. Про Крути пам’ятають у сучасній армії, де цим іменем названо військовий ліцей у Львові та військовий інститут у Києві. Ми переможемо, коли шануватимемо Крути по-справжньому: як нашу перемогу", – сказав на початку вечора Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. 

 Володимир В’ятрович. Фото: УІНП

Співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд закцентував: "Крути – не лише знакова віха в історії українського війська, це й культурологічний феномен. Бій українських добровольців знайшов широке відображення в поезії, прозі та живописі. Тема Крут надихала Павла Тичину, Олексу Стефановича, Богдана-Ігоря Антонича, Леоніда Перфецького, Євгена Маланюка, Марка Боєслава та багатьох інших митців. Вона продовжує надихати і сьогодні, а все тому, що Крути – це перемога духу і сили волі над страхом і рабством".

 Павло Подобєд. Фото: УІНП

Письменники Олег Коцарев та Сергій Пантюк прочитали вірші, присвячені темі Крут та загалом Українській революції 1917-1921 років.

Модерувала вечір науковиця, координатор "Безкоштовних курсів української мови" в Києві Тетяна Шептицька.

Музикант, кобзар, народний артист Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька"презентували аудіо-альбом "Пісні Української революції" – проект, втілений спільно з Українським інститутом національної пам’яті і приурочений 100-річчю Української революції. 

 Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька". Фото: УІНП

Цього вечора у виконанні "Хореї Козацької" лунали пісні на слова класиків української літератури: Олександра Олеся, Грицька Чупринки, Миколи Вороного, Христі Алчевської та ін. Композиторів – Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Якова Степового, Павла Синиці, Костянтина Богуславського, Левка Ревуцького.

Організували захід: Київська міська державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті, Українське незалежне видавництво "Смолоскип", ГО "Український світ" ("Безкоштовні курси української мови").

Нагадаємо, в Літині Вінницької області відкрили меморіальну таблицю уродженцю міста, підполковнику Армії УНР Миколі Битинському.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.