Офіційною різдвяною ялинковою прикрасою Білого дому став гелікоптер Сікорського

Асоціація історії Білого дому обрала гелікоптер Сікорського Н-34 в якості офіційної різдвяної ялинкової прикраси цього року. Асоціація щорічно обирає тему для дизайну офіційної прикраси президентської ялинки.

Про це повідомляє Громадське радіо із посиланням на Голос Америки.

 

Прикраса вшановує президента Дуайта Ейзенхауера, який першим вирішив використовувати гелікоптери з метою перевезень перших осіб держави.

Влітку 1957 року, президент Ейзенхауер проводив відпустку у Род Айленді, коли надійшла звістка про те, що він має повернутись до американської столиці.

Замість того, щоб використати президентську яхту, помічник порадив президенту скористатись вертольотом морської піхоти. Президент на вертольоті Сікорського перелетів до повітряної станції ВМС США, звідки президентський літак доправив його до Вашингтона.

Подорож машиною тривала б декілька годин, човном – 40 хвилин, а гелікоптером Сікорського – лише сім хвилин. Так переказує історію компанія Lockheed Martin, яка раніше називалась компанія Sikorsky.

Різдвяна ялинкова прикраса
Різдвяна ялинкова прикраса

Успіх першого перельоту довів, що ці гелікоптери можуть сідати і відправлятись з південної галявини Білого дому і з того часу президенти США здійснюють перельоти до президентського літака саме на гелікоптері.

У грудні 1959 року президент Ейзенхауер здійснив перший закордонний переліт гелікоптером Сікорського S-58.

На вдячність розробникові, президент Ейзенхауер написав особистий лист-подяку Ігореві Сікорському з нагоди 20-літнього ювілею гелікоптера VS300 у США.

"Можливо, ви знаєте, що я у нещодавні роки почав користуватись гелікоптером. Для моїх цілей вони безцінні. Мене також постійно вражають історії місій порятунку, коли їх унікальні можливості дозволили їм діяти з особливою ефективністю … рятуючи життя, які інакше було б втрачено", — йдеться в листі.


Довідково.
Ігор Сікорський емігрував до США з України. Видатний проєктувальник гелікоптерів та літаків народився в Києві і отримав освіту в Київському політехнічному інституті.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.