На території колишньої бази Інституту археології НАН України виявили людські останки

Інститут археології НАН України повідомляє: людські рештки, знайдені біля колишньої археологічної бази на Подолі - залишки Щекавицького кладовища, які раніше досліджувалися археологами та антропологами.

Згідно з офіційним роз'ясненням Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (КНМЦ) та Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) "Стародавній Київ", знайдені кістки — археологічні знахідки з давніх розкопок. 

"Велика кількість людських кістяків, зібраних під час численних археологічних досліджень у Києві залишилася у великому контейнері на подвір'ї. Кількість людських кісток там неймовірна – понад 10 тон. Це переважно людські кістяки із розкопок на схилі гори Щекавиці, де колись було розташоване кладовище. Їх понад тисяча!", - пояснюють у ДІАЗ "Стародавній Київ"

Будинок на вул. Сковороди, 9-Б, біля якого знайшли контейнер із людськими кістками, розташований на території ДІАЗ та перебуває на балансі КНМЦ. Раніше у будівлі  працювала Подільська археологічна експедиція Інституту археології НАН України, яка функціонувала тут у 1984–2021 роках. Згодом у зв'язку із закриттям будівлі на реставрацію, Інститут остаточно витіснили з приміщення. 

"Археологи втратили доступ до решток, що зберігалися в підвалі. Їх перенесли в металевий контейнер, наданий структурою КМДА. Відтоді всю відповідальність за їх стан та збереження несе Департамент охорони культурної спадщини КМДА", — пояснюють в Інституті археології НАН України .

Як пояснили в Інституті археології, ці кістки — переважно з поховань, виявлених на схилах гори Щекавиці, де в минулому розташовувалося кладовище. Археологи зазначили, що рештки вже вивчені, не становлять наукової цінності й мають бути перепоховані:

"Фахівці вже неодноразово пропонували перепоховати ці рештки — як це прийнято у світовій археологічній практиці. Інститут звертався до Міністерства культури, адже згідно з законом, навіть такі рештки вважаються частиною музейного фонду. Інститут археології не має стосунку до того, в якому стані зараз перебувають людські рештки. Відповідальність лежить на органах місцевої влади. Ми закликаємо до цивілізованого вирішення — перепоховання та відновлення наукової присутності археологів на Подолі".

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.