IN MEMORIAM: У Криму померла дисидентка Айше Сейтмуратова

В окупованому Криму у віці 88 років померла ветеранка кримськотатарського національного руху Айше Сейтмуратова.

Про це повідомив очільник Меджлісу Рефат Чубаров, пише Українська правда.

"Знову з окупованого російською федерацією Криму надійшла сумна звістка, в яку не хочеться вірити, - у віці 88 років померла легендарна дисидентка , політв'язень часів СРСР, журналістка, історик, ветеранка кримськотатарського національного руху Айше Сейтмуратова", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Рефат Чубаров.

Айше Сейтмуратова — кримськотатарська громадська діячка, правозахисниця, учасниця національного руху кримських татар, політична в'язень радянського режиму, журналістка і публіцистка в еміграції.

У 1964 році приєдналася до кримськотатарського національного руху в Самаркандській області. Брала участь у зустрічах з представниками радянської влади, зокрема в ЦК КПРС. У 1966 році була заарештована за звинуваченням у "розпалюванні національної ворожнечі" та засуджена до трьох років умовно. У 1971 році знову арештована та засуджена до трьох років ув'язнення за "Распространение заведомо ложных измышлений, порочащих советский государственный и общественный строй". Відбувала покарання в мордовських таборах.

Після звільнення у 1974 році продовжила правозахисну діяльність. У 1978 році емігрувала до США, побоюючись примусового психіатричного лікування. Там працювала журналісткою на радіостанціях "Голос Америки", "Свобода", BBC, "Німецька хвиля", висвітлюючи проблеми кримськотатарського народу, історію репресій, русифікації та асиміляції.

 
Фото: Крим.Реалії

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.