Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті Українського народу

Законопроєкт №13273 "Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу" підтримали 273 парламентарі.

Про це повідомив історик, народний депутат України Володимир В'ятрович.

"Державна політика національної памʼяті врешті буде здійснюватися системно, в рамках спеціального закону", - зазначив В'ятрович.

В'ятрович окреслив його головні положення закону:

- На законодавчому рівні даються визначення політики пам'яті, місць пам'яті, злочинів проти українського народу тощо.

- Український інститут національної пам'яті визначається як ЦОВВ зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує політику у сфері національної пам'яті.

- Визначаються основні засади та напрямки політики національної пам'яті, завдання органів влади і самоврядування з її реалізації.

- Передбачено ухвалення урядом державної стратегії відновлення та збереження національної пам'яті українського народу.

- Передбачено наскрізну реалізацію політики пам'яті в діяльності музеїв, закладів освіти тощо.

- Збереження і захист національної пам'яті, захист державної мови, охорона культурної спадщини визначаються одними з головних елементів національних інтересів України і складовими національної безпеки.

- Нагороди, запроваджені УНР і УГВР, якими до 1991 року нагороджувалися борці за незалежність України в ХХ столітті, визнаються державними нагородами України.

"Український інститут національної пам'яті відтепер — центральний орган виконавчої влади! Це робить політику нацпам'яті не "додатком" до культури, а одним із ключових напрямів державної безпеки. Бо без сильної інституції важко системно проводити деколонізацію і захищати українську ідентичність", - наголосила народна депутатка України Соломія Бобровська.

Крім того, законопроєкт також стосується питання декомунізації та деколонізації в Україні. Зокрема, вилучення символіки російської імперської політики та комуністичного режиму, виправлення дат на 1939-1945, забезпечення написів українською мовою на місцях пам'яті Другої світової війни.

У законопроєкті йдеться, що територіальних громад будуть приведено у відповідність з назвами центрів цих громад. Також названі з дотриманням закону вулиці, площі тощо не можуть змінювати назви упродовж 10 років після їх найменування чи перейменування.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.