На Полтавщині демонтували пам’ятник радянському військовому діячеві

В Оржицькій громаді Лубенського району демонтували пам’ятник генерал-майору Червоної армії Терентію Бацанову.

Про це повідомив представник Українського інституту національної пам'яті у Полтавській області Олег Пустовгар.

Об'єкт, який символізував радянське минуле, розташовувався поблизу села Колодна, недалеко від автошляху, і був демонтований силами комунальних служб місцевої селищної громади. Демонтаж провели у межах виконання Закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

Терентій Бацанов — генерал-майор Червоної армії, російсько-більшовицький окупант і сталініст. Учасник встановлення совєтської влади та боїв проти Армії УНР у 1917–1918 роках. Від 1919 року — активіст більшовиків. Командував батальйонами 151-го стрілецького полку та навчально-кадрового полку Червоної армії, брав участь у вторгненні більшовицької росії до Бухарського емірату. З 1929 року — у першому полку московської пролетарської дивізії. У 1931-му став помічником начальника штабу військової школи техніків спецслужб, згодом — командиром 164-го полку курської дивізії. У 1938 році, очолюючи 17-ту стрілецьку дивізію, брав участь у совєтському нападі на Фінляндію.

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.