10 років Музею Майдану: від громадської ініціативи до національної інституції пам’яті

20 січня Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності відзначив 10 років від дня заснування. З нагоди річниці команда Музею провела пресконференцію, щоб розповісти про становлення інституції за цей час.

Про це інфомує Національний музей Революції Гідності.

У 2016 році Музей розпочав діяльність, не маючи приміщення, з мінімальним складом команди.

"Музей постав із громадської ініціативи, що зародилася безпосередньо на Майдані, коли стало очевидно: потрібно документувати події, збирати артефакти та фіксувати усні свідчення. Перший наш офіс – дві кімнатки у підвалі, у так званій "музейній криївці" , – наголосив генеральний директор Ігор Пошивайло.

Нині Музей має близько трьох гектарів території в центрі Києва попри те, що й досі немає власної будівлі, він успішно функціонує на семи фізичних майданчиках. А матеріально-технічна база Музею оцінюється в понад триста мільйонів гривень. Має унікальну колекцію артефактів, а також великий цифровий архів на десятки тисяч одиниць зберігання.

"Очевидно, що з часом Музей перетвориться на потужний меморіальний комплекс із власними стінами. Події Революції Гідності ми сьогодні чітко усвідомлюємо як початок війни за незалежність України, яка триває й нині. І Музей Майдану є флагманом музеєфікації цих подій", – зазначив Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров.

Заступниця генерального директора з розвитку та виставкової роботи Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Ольга Сало розповіла про реалізовані виставкові проєкти та заходи, організовані Музеєм. А це 230 виставок, понад півтори тисячі заходів і понад 4,5 тис. екскурсій, вуличні соціальні кампанії – були спрямовані на різні цільові аудиторії й охопили чималу кількість людей як з України, так і закордоном.

Сьогодні фондова збірка налічує майже 9 тисяч музейних предметів. Основа збірки – це 3 основних блоки: Революція на Граніті, Помаранчева революція та Революція Гідності.

Запис трансляції пресконференції доступний за посиланням.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.