У Чернігові знайшли рідкісні екранізації творів Михайла Коцюбинського

Копії екранізацій знайшли у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Коцюбинського.

Про це повідомили у Довженко-Центрі.

"Знахідка у Чернігові – рідкість і велика удача. Більшість українських фільмів 1950–1960-х років мали українськомовні варіанти, проте велика їх частина на даний момент вважається втраченою", – йдеться у повідомленні.

Рідкісні українськомовні варіанти екранізацій у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського виявили головна зберігачка фондів Катерина Федько і кінознавець Довженко-Центру Олег Оліфер.

Серед знахідок — 35-міліметрові копії короткометражок "Пе-коптьор! (На піч)" 1956 року режисера Володимира Карасьова та "Коні не винні" 1956 року Станіслава Комара, які виробляли на Одеській кіностудії. Ще дві плівки 16-міліметрові — повнометражки "Кривавий світанок" 1956 року Олексія Швачка та "Дорогою ціною" 1957 року Марка Донського, виготовлені на Кіностудії імені Олександра Довженка.

Після перевірки стану плівок та підготовки фільми оцифрують.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.