У Харкові встановлять пам'ятний знак дисиденту Генріху Алтуняну

У Харкові встановлять пам'ятний знак Генріху Алтуняну - громадському діячу, дисиденту, політичному в’язню комуністичного режиму, народному депутату України І скликання.

Про це повідомила пресслужба міськради.

"Згідно зі зверненням громадської організації "Вірменська національна громада" пам'ятний знак розмістять біля будинку №48 на вул. Дерев'янка", — йдеться у повідомленні.

Генріх Алтунян народився 24 листопада 1933 року в місті Тбілісі у вірменській родині. Переїхав до Харкова разом із родиною у 1944 році. У 1951-му вступив до Харківського вищого військового авіаінженерного училища, де після чотирьох років служби в Узині на Київщині залишився працювати викладачем.

Його дисидентський шлях розпочався у 1964 році, коли на партійних зборах кафедри Алтунян відкрито заявив про недовіру новому керівництву КПРС. Через демократичні погляди та знайомство з відомими правозахисниками у 1968 році його звільнили з війська у званні майора та виключили з компартії.

У 1969-му Генріх Алтунян вступив до Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР, підписував листи на захист кримських татарів та звернення до ООН. Того ж року його заарештували та засудили до трьох років таборів. 

Вдруге заарештували у 1980 році. Під час обшуку в нього вилучили книгу "Архіпелаг ГУЛАГ" Олександра Солженіцина та іншу літературу. Тоді Харківський облсуд засудив його до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. На початку 1987 року під тиском міжнародної спільноти Алтуняна звільнили, а у 1990 році — реабілітували.

З 1990 до 1994 року Генріх Алтунян був народним депутатом України І скликання. Він очолював Харківську крайову організацію Народного Руху України та був співголовою харківського "Меморіалу". Будучи депутатом, він доклав зусиль для прийняття закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій". Генріх Алтунян помер у 2005-му, похований у Харкові.

Більше про Генріха Алтуняна читайте у статті Євгена Захарова.

 
Генріх Алтунян з дружиною Римою

3 радянських міфи про кримських татар. Деконструкція

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загальноросійського міфу про «исконно русский Крым». Без звинувачення кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депортації, а без виправдання цього злочину — неможливо пояснити тотальну русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із багатьох сталінських геноцидів.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.