У Харкові встановлять пам'ятний знак дисиденту Генріху Алтуняну

У Харкові встановлять пам'ятний знак Генріху Алтуняну - громадському діячу, дисиденту, політичному в’язню комуністичного режиму, народному депутату України І скликання.

Про це повідомила пресслужба міськради.

"Згідно зі зверненням громадської організації "Вірменська національна громада" пам'ятний знак розмістять біля будинку №48 на вул. Дерев'янка", — йдеться у повідомленні.

Генріх Алтунян народився 24 листопада 1933 року в місті Тбілісі у вірменській родині. Переїхав до Харкова разом із родиною у 1944 році. У 1951-му вступив до Харківського вищого військового авіаінженерного училища, де після чотирьох років служби в Узині на Київщині залишився працювати викладачем.

Його дисидентський шлях розпочався у 1964 році, коли на партійних зборах кафедри Алтунян відкрито заявив про недовіру новому керівництву КПРС. Через демократичні погляди та знайомство з відомими правозахисниками у 1968 році його звільнили з війська у званні майора та виключили з компартії.

У 1969-му Генріх Алтунян вступив до Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР, підписував листи на захист кримських татарів та звернення до ООН. Того ж року його заарештували та засудили до трьох років таборів. 

Вдруге заарештували у 1980 році. Під час обшуку в нього вилучили книгу "Архіпелаг ГУЛАГ" Олександра Солженіцина та іншу літературу. Тоді Харківський облсуд засудив його до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. На початку 1987 року під тиском міжнародної спільноти Алтуняна звільнили, а у 1990 році — реабілітували.

З 1990 до 1994 року Генріх Алтунян був народним депутатом України І скликання. Він очолював Харківську крайову організацію Народного Руху України та був співголовою харківського "Меморіалу". Будучи депутатом, він доклав зусиль для прийняття закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій". Генріх Алтунян помер у 2005-му, похований у Харкові.

Більше про Генріха Алтуняна читайте у статті Євгена Захарова.

 
Генріх Алтунян з дружиною Римою

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.