У Франківську створили артилерійську бригаду "Грегіт" на честь полковника УПА Василя Андрусяка

В Івано-Франківську презентували 7 артилерійську бригаду "Грегіт" 2 корпусу Національної гвардії України "Хартія" на честь полковника УПА Василя Андрусяка.

Про це пише Суспільне.

Нове військове з'єднання, яке базується на території Прикарпаття, створили 12 грудня 2025 року. Наразі у бригаді ще триває формування дивізіонів. У бригаді потребують людей від рядового складу до керівників підрозділів. 

"Грегіт — це позивний Андрусяка Василя Васильовича, на честь якого і названа ця бригада. Він був полковником Української повстанської армії, командиром загону "Чорний ліс". І загинув під час битви з "енкаведистами". Ну і також ще на Франківщині є гора Грегіт", - пояснив символізм назви командир бригади, підполковник Віталій Корнієнко.

Василь Андрусяк народився 11 січня 1915 року в Снятині на Івано-Франківщині. З початку 1930-х рр. брав участь в діяльності українського "Пласту", "Просвіти", товариства "Сокіл", а з 1932 р. — Юнацтва Організації українських націоналістів (ОУН). 

У 1936 стає повітовим провідником ОУН під псевдом "Чорний". До 1939 року неодноразово затримувався польською поліцією, а після приєднання Західної України до СРСР його заарештувало НКВС 5 жовтня 1939, тоді провів у в'язниці 3 місяці.

Остерігаючись чергового арешту, Василь в 1940 році перейшов кордон в Польщу і в Австрії вступає в український легіон "Роланд". Після його розпуску в липні 1941 року повертається до Снятина, де очолює окружний провід ОУН. У квітні-травні 1944 курінь "Різуна" неодноразово вступав в бої з партизанами Михайла Шукаєва біля Чорного лісу. Керівник бою на горі Лопата з німцями та угорцями (9 липня 1944). 

На Різдво 1945 року в бою з чекістами курінний "Грегіт-Різун" був важко поранений. Його оперував талановитий хірург "Пастер" (Олексій Зеленюк). Після успішної операції командира перевезли до остаточного одужання у повстанську столицю — село Грабівку. Весною того ж року наказом Крайового повстанського штабу він був нагороджений Золотим Хрестом Бойові Заслуги 2-го класу і призначений командиром Станіславського ТВ-22 "Чорний ліс".

11 травня 1945 року одружився з членом ОУН, розвідницею і зв'язковою повітового проводу, пізніше медсестрою Євгенією Гуцуляк. Загинув 24 лютого 1946 року у Чорному лісі на Богородчанщині у сутичці з енкаведистами.

 
Командир куреня "Скажені" Андрусяк Василь — "Різун" та Станиславівський обласний провідник ОУН Мельник Ярослав — "Роберт", літо 1944

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.