Спецпроект

Митники не дали вивезти до Америки радянські ордени

Митники зафіксували чергові випадки незаконного переміщення орденів та медалей через митний кордон України в поштових відправленнях.

Митники зафіксували чергові випадки незаконного переміщення орденів та медалей через митний кордон України в поштових відправленнях.

Про це повідомляє прес-служба Держмитслужби.

Так, під час проведення митного контролю поштових відправлень, які переміщувались з України до США, було виявлено три ордени "Красной звезды", чотири ордени "Знак Почета", орден "Отечественной войны" - II ступеня, орден "Красного знамени СССР", медаль "За оборону Севастополя" та медаль "За оборону Кавказа".

Крім цього, в поштовому відправлені були орденська та стрілецька книжки, нагородна планка та дві реєстраційні картки.

Фото прес-служби Держмитслужби

Також було виявлено посвідчення до бойового значка "Герою Жовтневих і Січневих подій" за 1928 рік, видане Київським Окрвиконкомом з надписом стосовно одного громадянина "...що він дійсно брав участь у боях проти ворогів Радянської влади, Тимчасового уряду в 1917-му та проти Центральної Ради в 1918 роках".

Все це було виявлено на рентген-апараті в аеропорту "Бориспіль" в дільниці обміну авіапошти.

Крім цього, митники виявили ще одне відправлення, в якому переміщувалися чотири ордени "Красная звезда".

Відправником обох листів був один і той самий наш співвітчизник.

Таким чином своїми діями громадянин України порушив порядок переміщення товарів відповідно до частини 2 статті 96 Митного кодексу та вимоги закону Про ввезення вивезення культурних цінностей через державний кордон України.

Складено протоколи про порушення митних правил за статтею 341 Митного кодексу України (пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях заборонених товарів).

Предмети порушення митних правил вилучено до винесення судом рішення у справі.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.