Спецпроект

Знайдено поховання біблійного пророка Захарії

Ізраїльські археологи оголосили про виявлення місця поховання ветхозавітного пророка Захарії.

Як зазначається у прес-релізі Ізраїльського управління старожитностей, поховання знаходиться у візантійській церкві V-VII століть, розкопаній в Хірбет-Мідрасі в Іудеї.

Церква, споруджена як традиційна візантійська базиліка, знаходилася на території великого поселення, про багатство якого свідчать розкішні мозаїки, колони з імпортного мармуру і покриті рідкісними візерунками артефакти.

У склепі під церквою знайдено розгалужену систему тунелів, що належать, судячи зі знайдених там монет і кераміки, до I-II століть нашої ери. У тунелях були джерела води і приміщення для зберігання продовольства.

В одному з нефів археологи знайшли прохід до порожньої гробниці, повідомляє УНІАН. Розташування церкви збігається з покажчиками письмових джерел, а також Мадабської мапи VI століття, на місце поховання пророка Захарії, знайдене візантійцями в V столітті.

З цим пророком, що жив, імовірно, у VI сторіччі до нашої ери (у часи і одразу після Вавілонського полонення євреїв), пов`язують Книгу пророка Захарії (передостанню із пророчих книг Ветхого Завіту), що містить пророцтво про земне життя і страждання Месії.

Точність вказівок Мадабської мапи вже не одноразово отримувала археологічні підтвердження.

Шматок Мадабської мапи

Хірбет-Мідрас було важливим поселенням у період Другого храму (516 рік до нової ери - 70 рік нової ери). Його зруйнували римляни у 135 році нової ери, під час придушення антиримського повстання Бар-Кохби в Іудеї.

Пізніше місто відродилося як християнське поселення, хоча, за припущеннями сучасних учених, по сусідству з візантійською церквою там знаходилася велика синагога.

Цитата з Книги пророка Захарії:

"Так говорить Господь Саваоф: Ще будуть приходити народи і мешканці багатьох міст;

І підуть мешканці одного міста до мешканців іншого міста і скажуть: Ходімо молитися Господові і шукати Господа Саваофа; [і кожне скаже:] Я також піду.

І будуть проходити багато племен і потужні народи, щоб знайти Господа Саваофа в Єрусалимі і помолитися Господові".

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.