Спецпроект

Шевченківська премія для львівських плагіаторів

Президент України Віктор Янукович нагородив Шевченківською премією в галузі літературознавства Романа Горака та Ярослава Гнатіва за багатотомне дослідження "Іван Франко". Але і в Києві, і у Львові автори відомі як графомани та плагіатори...

 

Зокрема, цілі сторінки з тому шостого "В поті чола" (2006) книги "Іван Франко" дослівно списані з моєї монографії "Польсько-українська угода 1890-1894 рр." (2000), а саме сторінки 298-301 вказаного тому праці лауреатів  (розділ "Угода") дослівно переписані із сторінок 106-107 моєї книги, відповідно 303 - 115, 304 - 115, 308 - 126, 311 - 128 і 131, 330 - 136 і 139, 331 - 139-141, 332 - 143-144, 335 - 146-147, 336 - 148-149, 337 - 152 і 155-156. Про що я вже писав у своїй рецензії на цей том, опублікованій у київській "Критиці" 2009 р. (І. Чорновол. Крадіжка у поті чола // Критика, 2009.  №3-4. С.35). 

Про елементи графоманії та плагіату в попередніх томах писав також писав професор Леонід Тимошенко у рецензії на том третій багатотомної біографії І.Франка авторства лауреатів, що фактично є спримітизованим переказом виданої ще 1908 р. книги Здіслава Культиса  "Historia gimnazium drogobyckiego" (Л. Тимошенко. Спримітизоване франкознавство. Горак Р., Гнатів Я. Іван Франко. Книга третя. Гімназія. Львів: Місіонер, 2002 // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Випуск VII. Дрогобич, 2003. С.613-619; див. також критику Л.Тимошенком тому другого „Цілком нормальна школа" біографії І.Франка Я.Горака та Я.Гнатіва в: Дрогобицький краєзнавчий збірник. Випуск VI. Дрогобич, 2002. С.573-582), зрештою, й інші.

В нещодавньому інтерв'ю "Львівській газеті" член Комітету з Національної премії ім. Т.Шевченка Дмитро Стус розповів, що комітет таки обговорював мою публікацію в "Критиці". Він визнав наявність в книзі лауреатів "списаних абзаців", "певних некоректностей", "певних бліх", але вони на загальному тлі "мінімальні" і "що такої масштабної роботи в літературознавстві давно не було".

Виходить, Р.Горак і Я.Гнатів отримали премію за об'єм? А може, потяг до об'ємної писанини коштом естетичної складової  - то все ж ознака графоманії? (Згідно "Вікіпедії", "графома́н - людина, що має сильний, часто хворобливий, потяг до письменництва, але не має відповідних здібностей. Найяскравішими рисами графомана є значна літературна активність (багато пише) та жадання слави й уваги").

Ймовірно, праця лауреатів обмежена 10 томами і 11 книгами також недарма. Нагадаю, що "Історія України-Руси" Михайла Грушевського складається з 11 томів і 12 книг. Тож політкоректності лауреати дотрималися...

І ще про спритність хитруватих лауреатів. Більшість томів згаданої біографії І.Франка  рекомендувала до друку Вчена рада Львівського національного університету ім. І.Франка. Навіщо Вченій раді шанованого вузу рекомендувати до друку витвір письменників - досі було незрозуміло.

Бо важко собі уявити, скажімо, есеї Юрія Андруховича з рекомендацією до друку Вченої ради Прикарпатського державного університету ім. В.Стефаника. Але Ю.Андрухович на Шевченківську премію не претендує. Варто також зауважити, що в інших томах біографічної серії І.Франка Р.Горак і Я.Гнатів повідомляли імена рецензентів, на основі рекомендацій яких Вчена рада ЛНУ приймала відповідні рішення; однак хто рецензував переписаний з моєї монографії шостий том - таємниця.

Шевченківські лауреати Роман Горак (справа) і Ярослав Гнатів, що їх львівський історик Ігор Чорновол звинувачує в плагіаті.                                Фото - http://lviv.expres.ua

2006 року за той же том шостий біографії І.Франка "В поті чола" Львівська обласна адміністрація нагородила плагіаторів Р.Горака та Я.Гнатіва премією ім. Михайла Возняка. Що чиновники Львівської області не читали премійованого ними шедевра, сумніватися не приходиться. Не залучали вони й експертів. Ймовірно, тим самим шляхом пішли й кваліфіковані літератори, члени комісії Шевченківської премії на чолі з Борисом Олійником.

Нагадаю, що новий президент України Віктор Янукович здійснив ротацію особового складу Комітету з Національної премії ім. Т.Шевченка. Тож привітаймо склад нового комітету: за всю історію Шевченківської премії плагіаторів не нагороджували ні разу.

А от львівські книгарні двічі премійований "шедевр" розповсюджувати не бажають.

Два роки тому, обійшовши всі магазини, я придбав згаданий шостий том біографії І.Франка авторства Р.Горака та Я.Гнатіва лише після дзвінка в видавничий центр Львівського національного університету ім. І.Франка з проханням його продати мені; відтак книгу принесли в магазин видавництва (її не було й там) та продали. 

P.S. Як повідомляє служба новин ВВС, нещодавно певний професор Бременського університету звернув увагу на дослівне співпадіння одного абзацу дисертації міністра оборони Німеччини Карла Теодора цу Ґуттенберґа, захищеної 2006р., з певною газетною публікацією, а  іншого фрагменту - з текстом із сайту посольства США. Відтак 51 500 німецьких учених підписали звернення до канцлера Анґели Меркель з вимогою звільнити плагіатора.

Після того як експертиза встановила, що половина тексту дисертації переписана з праць інших авторів, Бейреутський університет (University of Bayreuth, Баварія) позбавив плагіатора докторського диплому, а цу Ґуттенберґ подав у відставку добровільно.

А от наша українсько-візантійська цивілізація - особлива.

То може президент України візьме того горе-міністра на роботу? А Шевченківський комітет нагородить? Herr Karl Theodor zu Guttenberg! Wllkommen auf Ukraine!


Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.