Спецпроект

Польща може не виконувати угоди з Україною?

Єдиним варіантом збереження обличчя і для прем'єра Гончарука і міністра Бородянського буде повідомлення польської сторони у понеділок, 22 вересня 2019 року про відновлення Польщею українських місць пам'яті, які були знищені польськими вандалами протягом 2014-2017 років.

Слідкуйте за руками:

Днями польська преса пише:

"Неофіційно, з джерел наближених до Канцелярії президента, Польське пресове агентство дізналося, що зараз є більший шанс розблокувати роботу польського Інституту національної пам'яті в Україні - не лише через нову владу в Києві, а й тому, що вона не так емоційно реагує на питання, пов'язані зі складним минулим.

Крім того, для польської сторони буде важливо усунути в Україні людей, які в Польщі сприймаються як перешкода польсько-українському діалогу, - це голова українського Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович та секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті Святослав Шеремета".

Вчора - В'ятровича звільняють.

Сьогодні Міністр культури та усілякої всячини України зустрічається із Послом Польщі.

Володимир Бородянський написав на своїй сторінці у facebook:

"На виконання домовленостей Президентів України та Польщі прийняв сьогодні Посла Республіки Польща Бартоша Ціхоцьки.

Зі свого боку підтвердив заяву Президента України про зняття обмежень на пошуково-ексгумаційні роботи. У зв'язку з чим отримав від Посла лист-звернення польської сторони щодо надання відповідних дозволів та пообіцяв оперативно надати відповідь.

 
Володимир Бородянський та Бартош Ціхоцький під час зустрічі 19 вересня 2019 року

Роз'яснив польській стороні процедури, які діють в сфері проведення пошукових робіт та закликав польську сторону подати якнайшвидше документацію у відповідності до існуючих процедур для того, щоб розпочати роботи.

Запевнив в повній підтримці всього процесу проведення робіт та висловив сподівання на тісну співпрацю з Мінкультури Польщі та Інститутом національної пам'яті Польщі в питанні відновлення українських місць пам'яті в Польщі."

 

Сподіваюся Міністр зустрівся із послом, щоб пояснити, що Польща систематично протягом років не виконувала свої зобов'язання згідно з Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польща про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій, яка була підписана і набула чинності 1994 року.

Протягом 2014-17 років відбулося 17 випадків вандалізму стосовно українських місць пам'яті в Польщі, які підпадають під дію цієї угоди.

Стаття 1 цієї угоди:

"Договірні Сторони керуватимуться положеннями цієї Угоди при вирішенні будь-яких питань, пов'язаних з визначенням, реєстрацією, улаштуванням, збереженням та належним утриманням місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій, а також питань стосовно ексгумації тлінних останків та гідного їх пам'яті перепоховання".

Зі Статті 2 цієї угоди:

"...утримання місць пам'яті і поховання" означає охорону могил, гробків, пам'ятників та меморіальних споруд, їх підтримання у належному стані".

Отже, Польща взяла на себе зобов'язання, які систематично і нахабно не виконувала, а жодні звернення української сторони протягом років не приносили жодних результатів.

Зруйновані польськими вандалами українські місця пам'яті і нині стоять в руїнах.

 
Акти вандалізму в Польщі та Україні над місцями пам'яті у 2014-2017 роках. В Україні всі акти вандалізму засуджені на найвищому рівні, а місця пам'яті - повністю відновилені. В Польщі не відновлене жодне з вандалізованих місць пам'яті

Наприклад - пам'ятник у Верхраті, який був зруйнований польськими вандалами у жовтні 2016 року. Цей пам'ятник є абсолютно легальним з точки зору польського законодавства.

Але це тільки один з багатьох прикладів невиконання Польщею своїх зобов'язань перед Україною.

 
Польські вандали нищать пам'ятник на українському цвинтарі у Верхраті. Таке відео розповсюдила в жовтні 2016 року одна з ультраправих польських організацій. Нині відео акту вандалізму обережно зачищено по всій мережі 

Саме тому у 2017 році у відповідь на систематичене невиконання Польщею своїх зобов'язань після кількох років безрезультатних переговорів з польською стороною Україною було прийнято рішення зупинити надавати дозволи на будь-які дії, що передбачені Угодою про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій, яка була підписана і набула чинності 1994 року.

Будь-які інші дії новообраної української влади будуть виглядати зле.

Адже це буде сигналом для міжнародної спільноти: договори з Україною можна не виконувати, а мова ультиматумів є ефективною.

 
Знищений пам'ятник українцям, у тому числі воякам УПА, похованим на цвинтарі в селі Верхрата
ФОТО: FACEBOOK.COM/PIOTR.TYMA

А звільнення В'ятровича в цьому контексті виглядає ще гірше.

Адже 5 років такого не було, щоб рішення про кадрові зміни в українських органах влади приймалися не в українській столиці, а в сусідніх. Це підважує суб'єктність українського уряду.

В принципі, така практика часом трапляється. Наприклад наркома закордонних справ Максима Літвінова у 1939 році усунули з посади та замінили на В'ячеслава Молотова, бо Ріббентропу було якось не дуже зручно підписувати угоди із пробританським наркомом єврейського походження.

Для новосформованого уряду Гончарука це тим більше недобре, що укріплює злослівців у переконанні у несамостійності в прийнятті рішень нового прем'єр-міністра.

Тому єдиним варіантом збереження обличчя і для прем'єра Гончарука і міністра Бородянського буде повідомлення польської сторони у понеділок, 22 вересня 2019 року про відновлення Польщею українських місць пам'яті, які були знищені польськими вандалами протягом 2014-2017 років.

 
У 2017 році відбувся п'ятий за рахунком акт вандалізму над українським місцем пам'яті у Грушовичах. Під час "демонтажу" пам'ятника була здійснена наруга над Державним гербом України (ст. 338 Кримінального Кодексу України). Більшість цих актів вандалізму в Грушовичах були інспіровані російською агентурою

Олексій Макеєв : Станція Z - це сьогодні Росія

4 печі, 1 газова камера та майданчик для розстрілів. Місце страти та одночасно крематорій. Нацистська практичність геноциду. Цинічна назва цього місця посеред концтабору Заксенгаузен - "станція Z". Z - остання літера німецького алфавіту. Станція Z - остання станція десятків тисяч життів. Та кінцева зупинка людської гідності. Поїзд далі не їде - людина глибше не падає.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.

Світлана Строкач: Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?

: Позиція музею Булгакова стосовно висновку Інституту нацпам'яті про письменника

Нещодавно Український інститут національної пам’яті визнав російського письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. Літературно-меморіальний музей Булгакова опублікував свою позицію стосовно висновку УІНП.