Спецпроект

Кінець мандрів суперечливого пам’ятника жертвам волинської трагедії?

Раніше не було можливості побудувати його зокрема у Торуні та Команчі. Зараз депутати сільської ґміни Яроцин, що у Підкарпатському воєводстві, вирішили встановити його у себе. Йдеться про спірний пам’ятник «Волинській різні», на якому, серед іншого, зображено дитину на вилах або сім’ю, що стоїть у вогні.

 
Фото з Фейсбук-сторінки StowarzyszenieUOZUN

"Історична правда" публікує цей матеріал із люб'язного дозволу автора та газети "Наше Слово".


Чекають на дозвіл

14-метровий пам'ятник жертвам Волинської трагедії буде розташований у селі Домостава біля швидкісної дороги S19. Про рішення депутатів ради в Яроцині, яке було прийнято 22 квітня, повідомило на своїй фейсбук-сторінці Товариство вшанування пам'яті жертв злочинів українських націоналістів у Вроцлаві.

"Дев'ять депутатів проголосували за проєкт постанови, 6 утримались, і ніхто не був проти. Постанова була направлена до юридичного офісу підкарпатського воєводи для легалізації. Після легалізації постанови наступним кроком буде отримання дозволу на будівництво у відділі архітектури у старостві", – йдеться в повідомленні організації.

Пам'ятник жертвам Волинської трагедії має складатися з трьох елементів. Центральний – орел у короні; на його розпростертих крилах розміщені назви місць, де відбувалися вбивства поляків.

Всередині орла – хрест, у якому розташована фігура дитини, настромлена на вила. Унизу – сім'ї з дітьми у вогні, а за ними мають видніти дитячі голови, настромлені на огорожу.

Автор монумента – покійний уже польський скульптор Анджей Пітинський, який жив у США. Згідно з його задумом, вила є алюзією на державний герб України – тризуб. Будівництво пам'ятника жертвам "Волинської різні" фінансувало Товариство ветеранів польської армії у Нью-Йорку.



Мандри монумента

Про пам'ятник стало відомо в лютому 2017 року. Спочатку він мав бути зведений у Ряшеві, але мер міста Тадеуш Ференц виступив проти цієї ідеї. Опісля монументом зацікавилося Товариство любителів Львова і південно-східних кресів із Єленьої Гори, яке подало проєкт до громадського бюджету.

Документи, однак, відхилили на самому початку. Члени організації, яка вирішила зайнятися будівництвом пам'ятника, вказали у своїй заяві місце, щодо якого міська влада вже мала інші плани.

 
Фото: Facebook/Społeczny Komitet Budowy Pomnika "Rzeź Wołyńska" w Jeleniej Górze

Наступним містом, де мав з'явитися пам'ятник, став Торунь. Монументом зацікавився відомий польський католицький священник Тадеуш Ридзик. Його хотіли поставити у Парку національної пам'яті, що його планував створити священник.

Опісля була пропозиція Команчі, Кельців та Сталевої Волі. Ці місцевості теж відмовилися. Ґміна Яроцин стала першою, яка погодилася на зведення монумента. В обґрунтуванні проєкту постанови ради, яку цитує Товариство з Вроцлава написано:

"Серед вбитих під час пацифікації є дуже велика кількість дітей, жінок та літніх людей. У багатьох довколишніх пацифікованих селах німців підтримували українські колаборанти, українська поліція та підрозділи СС "Галичина". Так було в Яроцині, Момотах Дольних і Гірних, Лонжеку Закліковському, Пікулах та інших".

Для будівництва пам'ятника скликано Громадський комітет, в якому головує війт ґміни. Комітет організував публічний збір коштів в країні та за кордоном, спрямований на викуп у приватних власників деяких земельних ділянок у селі Домостава, де має знаходитися монумент.



"Пробандерівське лобі"

Рішенню депутатів з Яроцина зраділо багато представників "кресового середовища". Серед них – працівник Вроцлавського університету професор Боґуслав Пазь.

Нагадаємо, що це той сам історик, який на фейсбук-сторінці у січні 2015 року під відео з кадрами знущання сепаратистів над українськими військовими написав: "Бандерівське стерво отримує по заслузі, що аж приємно! І як тут не кохати росіян?". Зараз у контексті пам'ятника у Яроцині він знову пише про війну в Україні.

 
Боґуслав Пазь

"Я маю інформацію про те, що пробандерівське лобі (зверніть увагу, що на 9 осіб, які голосували "за", аж 6 утрималися) вже якийсь час намагається заблокувати у воєводи успішне прийняття постанови (це розпочалося ще до прийняття постанови).

Увага – цього разу приводом для блокування громадської ініціативи є "загроза російського військового втручання в Україну". Так, ту саму Україну, яка є найбільшим експортером зброї та харчів до Росії.

Чомусь так складається, що протягом останніх тридцяти років навіть на тиждень в Україні ніхто не утримувався від прославляння вбивств бандерівцями поляків, євреїв, вірмен тощо. Необхідно стежити за цим питанням, а коли потрібно – звертатися до підкарпатського воєводи.

Рішення у цій справі буде ухвалюватися де факто не в Кракові, а у Варшаві на Жолібожі (саме там живе Ярослав Качинський – П.Л.), і покаже наміри ПіС (партія "Право та справедливість" – П.Л.) щодо поляків. У разі призупинення ініціативи наша реакція повинна бути твердою", – пише у соцмережі Боґуслав Пазь.

Треба сказати, не лише серед українських середовищ від початку ідея пам'ятника мала негативні відгуки. На монумент негативно відреагували навіть нащадки вбитих у 1943 році.

Зокрема, зовнішній вигляд пам'ятника обурив відомого польського композитора та диригента Кшесимира Дембського, який сам написав книжку про злочини на Волині.

"Це – демонстрація жорстокості, але у потворний спосіб. Художник повинен вміти робити такі речі добре", – сказав композитор, предки якого пов'язані з селом Кисилин на Волині, в інтерв'ю для тижневика "Do Rzeczy" у грудні 2017 року. Кшесимир Дембський остаточно відмовився підтримувати комітет, що мав займатися зведенням монумента в Єленій Горі у 2017 році.

 
Кшесимир Дембський

У Польщі пам'ятники жертвам Волинської трагедії або жертвам ОУН і УПА розташовані у багатьох містах. Проте жоден з них не викликає у суспільстві таких емоцій як монумент, що має бути зведений у Яроцині.


Читайте також:

Чи встановлять скандальний пам'ятник Волинській трагедії у Польщі? Спроба №4

У Ряшеві не хочуть пам'ятника жертвам УПА. У Єленій-Ґурі теж

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.