Спецпроект

Як КГБ стежив за "Хитрим" - Андрієм Ющенком, батьком майбутнього президента

"Розробку продовжуємо через агентуру села Хоружівка". Жодної інформації про реалізацію цих заходів в документах не знаходимо, тож можемо припустити, що вони так і залишилися паперовими комбінаціями. Вчитель перехитрив КГБ, пережив СРСР і дочекався-таки незалежної України.

Початок історії - Документи КГБ свідчать: вчитель Андрій Ющенко співпрацював з українськими націоналістами 

З кінця 1948 року Андрій Ющенко опинився під наглядом органів безпеки, які обставили його своїми агентами. Досить тривалий час - понад рік - чекісти лише спостерігали за об'єктом "Хитрим".

При цьому вони накопичили додаткові докази його антирадянських націоналістичних настроїв. Із донесень агентури: "Ющенко, слухаючи систематично радіопередачі "Бі-бі-сі" і "Голос Америки", агентам "Соколу" і "Морозу", що працюють у розробці, висловлює антирадянські думки і вихваляє життя та звичаї за кордоном, зокрема в Америці".

"Контрольно-наблюдательное дело № 43", яке було відкрито співробітниками Сумського КГБ щодо вчителя Андрія Ющенка


У розмовах із агентами він розповідав, що безпосередньо зустрічався з оунівцями, вважав, що вони "добиваються самостійної української держави, очікують війни. Бандерівці били німців і комуністів, вони воюють за український народ". Разом з тим чекісти відзначають, що "в даний час Ющенко поводиться замкнуто, агентуру, яка до нього направляється, приймає з дотриманням всіх умов конспірації".

У березні операція МГБ переходить в активну фазу. До Андрія Ющенка підсилають агента "Лихого", колишнього підпільника, з легендою, що він разом зі своїм провідником за завданням Проводу прибув у Сумську область і йому рекомендували звернутися до Ющенка. "Хитрий" прийняв "Лихого" з дотриманням усіх умов конспірації, підтвердив своє перебування в Станіславській [Івано-Франківської] області, але про причетність до ОУН промовчав. Заявив, що в умовах Недригайлівського району роботу організувати важко, оскільки немає людей, на яких можна покластися без ризику".

 


18 березня 1950 року відбулася друга зустріч агента "Лихого" з Андрієм Ющенком, цього разу прийшов і "провідник", він же агент "Дорожний". На початку зустрічі Ющенко перевірив кількома питаннями щодо топографії Коршівського району нового знайомого, який представився вихідцем із цих теренів. "Будучи задоволений відповідями "Дорожного" і сприйнявши його як дійсного "провідника" ОУН, у подальшій розмові він цікавився умовами банд оунівського підпілля у теперішній час".

У свою чергу псевдопровідник запитував, чи є в околиці люди, віддані справі ОУН, на що отримав відповідь: "Є в селі Хоружівка одна людина, вона перед Вами... Яким я був, таким і залишився, тому не випадково прийшов зараз на зустріч у ліс". Щодо можливості організованої дії в даний момент Ющенко висловився скептично. На його думку, головним завданням підпільників було зберегти себе і "не викликати підозри з боку безпеки з тим, щоб вичекати належного моменту". На завершення Ющенко запропонував "провіднику" зустрітися через два місяці у Харкові, де він перебуватиме на сесії в інституті.

 

Початок операції виглядав для чекістів надзвичайно успішним - рибка клюнула на приманку, тепер лишилося лише розвинути успіх. Та наступна зустріч розвіяла їхні сподівання.

Ющенко в Харкові заявив "Дорожному": "В даний час мені нічого з Вами говорити і прошу мене не шукати і не бентежити". Така поведінка об'єкта схилила чекістів до думки, що "Ющенко є учасником ОУН і попереджений оунівським підпіллям про те, що агент "Дорожний" не є представником ОУН". Ймовірним вони також вважали варіант, що Ющенка про провокацію попередив "Лихий", який намагався втекти від органів безпеки і був затриманий на кордоні. Тож у розвитку операції чекісти повернулися на кілька кроків назад і нездатні були протягом кількох років рушити з місця.

 


Тим часом за документами Сумського обласного управління МГБ на території області у квітні 1951 року на оперативному обліку перебували 172 особи, які підозрювалися у причетності до ОУН. Незадовільний стан боротьби з підпіллям на Сумщині привернув увагу міністра державної безпеки Ковальчука. Він вважав неприпустимим той факт, що за 1950 рік на теренах області не затримано жодного члена ОУН.

Наголошуючи на відсутності результативної роботи, міністр наводив конкретні приклади: "Так, у розробці Ющенка Андрія, який стоїть на формулярному обліку, нема інформації з серпня 1950 року, хоча УМГБ відомо, що він, перебуваючи в 1946 році в Коршівському районі Станіславської області, був організаційно пов'язаний із керівником СБ районного проводу "Буковинцем" і не виключено, що в Сумську область прибув за спеціальним завданням підпілля".

 
У відповідь на міністрові звинувачення у бездіяльності сумські чекісти швиденько готують план посилення агентурно-оперативної роботи, який, зокрема, передбачав подальшу розробку об'єкта "Хитрого". Для цього вони не придумали нічого кращого, як знову підіслати до Ющенка агента "Дорожного". Очевидно, така винахідливість не дала жодних результатів, тому єдине, що могли писати чекісти у своїх звітах у цій справі, що "розробку "Хитрого" продовжуємо через агентуру села Хоружівка".

Нові спроби активізувати операцію припадають аж на початок 1954 року. Із Сумщини йде запит у Станіславське УМГБ з пропозицією підібрати агента для його відправлення до Андрія Ющенка. "При складанні завдання-легенди агенту мається на увазі направити його до Ющенка під виглядом змушеного переховуватися від органів радянської влади бандита ОУН". Тобто тепер про налагодження зв'язку із псевдопідпіллям Західної України не йшлося.
 
У листопаді 1954 року такого агента було знайдено. Це був колишній провідник Служби безпеки ОУН Надвірнянського району "Сокіл". Його підведення до Ющенка мало продемонструвати вершини майстерності чекістів.

"Беручи до уваги, що близьким зв'язком Ющенка по періоду його роботи в с. В. Кам'янка Коршівського району є Філіпов Дмитро Дмитрович, засуджений 1948 року за націоналістичну діяльність, - через відділ КГБ при Раді Міністрів СРСР Краслага МВД СРСР добути рукописи і фотокартку Філіпова, використовуючи які, зав'язати з Ющенком листування і в позитивному випадку направити до нього агента "Сокола" з рекомендаційним від нього листом і фотокарткою Філіпова".

Був також запасний варіант підведення "Сокола", який також опирався на попередні зв'язки Ющенка з підпільниками Коршівського району "Сірком", "Остапом": "Отримати фотокартки бандитів "Сірка" та "Остапа" і шляхом репродукції зробити груповий знімок, куди увійде і агент "Сокіл".

Жодної інформації про реалізацію цих заходів в документах не знаходимо, тож можемо припустити, що вони так і залишилися паперовими комбінаціями.

Та "Хитрий" не давав спокою Сумським чекістам. У липні 1955 року вони інформували керівництво, що "спільно з УКГБ у Станіславській області підібраний досвідчений агент "Береза" (знайомий Ющенка)". Планом передбачалося підвести агента шляхом "випадкової зустрічі" у Києві, де Андрій Ющенко перебуватиме на складанні державних іспитів в інституті іноземних мов.

У грудні 1955 року КГБ Сумської області доповідав, що підведення агента "Берези" не відбулося, оскільки він не зміг виїхати на місце. Оперативний захід перенесли на початок наступного 1956 року. "Залежно від того, як Ющенко сприйме агента "Березу", будуть розроблені наступні заходи у цій справі" - зазначалося наприкінці документа.

Проте наступних кроків в операції проти "Хитрого" вже не було - у 1956 році ведення справи-формуляра припинили. Очевидно, як через її багатолітню безрезультатність, так і через серйозні політичні зміни в СРСР, адже 1956-й - це рік, коли було проведено ХХ з'їзд партії, який засудив сталінізм, коли почалася "відлига".

Так "Хитрий" перехитрив КГБ, пережив СРСР і дочекався-таки незалежної України.

P.S. Справа-формуляр на Ющенка Андрія Андрійовича обсягом 647 аркушів знищена в Сумському управлінні КГБ 27 грудня 1985 року. Цю історію написано на базі 13 документів, виявлених у контрольно-наглядових справах, що стосуються оперативно-агентурної роботи Управління КГБ Сумської області.

Джерело: портал tsn.ua

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.