Спецпроект

На Чернігівщині церковна громада знищила дерев'яну церкву 1847 року побудови

Єдина церква в Сосниці - батьківщині Олександра Довженка - була "розібрана з метою її подальшої реконструкції".

Про це повідомляє "Відлуння віків".

За інформацією обласної інспекції охорони пам'яток, у 1991 році по всіх районах Чернігівської області збиралися документи щодо церков для надання їм статусу "пам'ятки архітектури". Але Сосницький район... не надав відповідних документів взагалі.

Тож досі Свято-Покровська церква у Сосниці, побудована 1847 року, не мала жодного охоронного статусу. Храм зруйнували без дозволів та планів подальшої реконструкції - і це не було незаконним. Як саме виглядатиме споруда у майбутньому, на жаль, невідомо. Не йдеться про це і в офіційному листі Сосницької райдержадміністрації.

Від храму лишилася тільки псевдоросійська дзвіниця, а власне церква розібрана до грунту. Вже зроблено новий фундамент.

Місцеві мешканці розповідають, що старовинний храм розвалити було дуже тяжко, що рвалися троси, коли стіни розтягували важкими гусеничними тракторами (!!!). І це "розбирання з метою реставрації"?.

Фото Сергія Лаврентьєва (листопад 2010 року) з сайту "Дерев'яні храми України


     

Покровська церква у Сосниці. Фото Олени КРУШИНСЬКОЇ (2001) з сайту "Дерев'яні храми України".

У ХІХ столітті в Сосниці було шість церков, але у радянські часи не зруйнували лише одну - Покровську. Цей досить колоритний храм був збудований у 1724 році, але у 1847 його повністю перебудували. За структурою він традиційний "козацький". Досить рідкісним, як для середини ХІХ століття, стало влаштування барокових фронтонів над зрубами.

У 30-ті роки минулого століття Покровську церкву закрили. Під час окупації тут поновилися богослужіння, однак у 60-ті її закрили знову. У приміщенні храму спочатку відкрили автошколу, вирізавши у стіні великий в'їзд для машин, згодом облаштували склад. Лише у 1989 році церкву повернули вірянам.

Покровська церква у Сосниці була збудована у 1724 році на місці старенької, струхнявілої церкви-попередниці. І хоч у середині ХІХ ст. храм повністю перебудували, у ньому збереглися риси козацьких церков XVIII ст. - традиційне п'ятидільне планування, криволінійні барокові звершення зрубів.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.