ЗВЕРНЕННЯ ДО АРХІВІВ МОЖНА ПОДАВАТИ ЕЛЕКТРОНКОЮ

У Державній архівній службі України підтвердили, що всі архівні установи зобов’язані приймати звернення громадян та організацій електронною поштою.

Таку відповідь надіслав Укрдержархів на запит Центру досліджень визвольного руху.

Як зазначає архівіст, експерт з доступу до архівів ЦДВР Ігор Кулик, раніше звернення в архівні установи можна було подавати лише письмово через Укрпошту, усно на прийомі або особисто чи через уповноважену особу.

Відтепер звернутися можна також і електронною поштою, а відповідь надійде звичайним листом.

Згідно з п. 4.2.9. Правил роботи архівних установ — йдеться в наказі Міністерства юстиції України № 656/5 від 8 квітня 2013 року, зареєстрованому Міністерством юстиції України 10 квітня 2013 року № 584/23116 — у разі отримання звернення електронною поштою із зазначенням зворотної поштової та електронної адреси автора заяву роздруковують і розглядають в установленому законодавством порядку. Відповідь запитувачу надішлють звичайною поштою.

"Відповідь має надійти впродовж одного місяця, — пояснює Ігор Кулик. — В окремих випадках, якщо потрібен додатковий пошук, архів може готувати відповідь до 45 днів, про що повідомляється заявник. Якщо ж питання не стосуються цього архіву, то його працівники мають впродовж 5 днів переслати звернення за належністю до відповідної архівної установи, про що теж повідомляється запитувач", — додає архівіст.

Як відомо, впродовж ХХ століття значна кількість українців стала жертвами геноциду, зазнала репресій та переслідувань із політичних мотивів, зокрема за участь у визвольному русі. В архівних установах інформація про цих людей доступна для родин, дослідників та зацікавлених.

Щоб допомогти знаходити ці відомості, ЦДВР у рамках реалізації проекту "Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять" за сприяння Міжнародного фонду "Відродження" видав довідник "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Він містить поради щодо пошуку інформації про родичів, витяги із законодавства України із доступу до архівів та контакти архівних установ.

Довідник можна завантажити за посиланням.

Дивіться також інші матеріали за темою "Архіви"

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.