В Історичному музеї презентували спогади Марії Савчин "Тисяча доріг". ФОТО

15 червня в Національному музеї історії України презенували перевидання книжки спогадів підпільниці ОУН і УПА Марії Савчин-"Марічки" під назвою "Тисяча доріг".

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

"Вперше мені до рук спогади  потрапили у 1995 році. Я тоді був студентом другого курсу історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, спрагло шукав будь-яку літературу,  факти і документи щодо історії УПА… Спогади Марії Савчин — це зовсім інше ніж те, що мені доводилося читати раніше. І не лише тому, що це жіночі спогади. І не тому, що вони досить точно відтворювали інформацію про боротьбу Української повстанської армії на Закерзонні у 1944—47 роках, українського підпілля на Волині до 1953 року. Що найбільше вразило — це емоційність книжки. Читати її одночасно і дуже легко, і дуже важко: стиль такий, що годі відірватися, проте, розповідається про важкі події", — поділився автор передмови – голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 

"Я зустрічався особисто з Марією Савчин. Предметом нашої співпраці стало видання спогадів її чоловіка Василя Галаси  "Наше життя і боротьба", яке з’явилися в 2003 році. Ми працювали спільно. Неодноразово зустрічалися. І вийшла книжка, яка стала певним доповненням до її спогадів. Це унікальний тандем у історії українських джерел, у історії УПА, коли чоловік та жінка пишуть спогади про одні й ті ж події", — розповів В’ятрович.

Під час презентації можна було ознайомитися з архівними документами — кримінальними справами МГБ на Марію Савчин і її чоловіка Василя Галасу.

 

"Років десять-п'ятнадцять тому в архіви СБУ слід було йти з блокнотиком та олівчиком. Після того як попрацював і зробив записи, мусив показати, щоб перевірили, чи ти бува чогось зайвого не виписав. Слава Богу, це вже у минулому", — згадав голова Українського інституту національної пам’яті.

За словами історика, "Тисяча доріг" написана за важких психологічних обставин, — "чимало українців, які вимушено опинилися на Заході, звинувачували Савчин у зрадництві та співпраці з КДБ". Проте, з архівних документів видно, що вона намагалася говорити мінімум, а  коли й називала імена, то тільки тих, хто вже загинув.

"Україна вже ніколи не стане такою, якою її намагалися зробити у радянські часи. Зараз запит на історію  надзвичайно великий. Люди хочуть дізнаватися. І я надзвичайно вдячний, що саме зараз відбулося перевидання цієї книжки", — підкреслив В’ятрович.

 

Нагадаємо, Марія Савчин ("Марічка") з 1944 до 1953 років перебувала у підпіллі. Як дружина Василя Галаси ("Орлана"), заступника Провідника ОУН Закерзонського краю, а з 1949 року — провідника ОУН Волині й Полісся, вона зустрічалася з багатьма повстанцями, виконувала відповідальні доручення, не раз опинялася у трагічних ситуаціях, коли вирішувалася не тільки її доля, а й доля товаришів по боротьбі.

 Про бачене та пережите "Марічка" розповіла у мемуарах, прагнучи максимально правдиво зобразити життя та боротьбу ОУН і УПА зі середини.

 "Я почувала, — писала вона, — що доля недаремно привела мене, останнього живого свідка, у вільний світ. Вона наклала на мене важкий обов’язок — зберегти пам’ять про нашу визвольну боротьбу, особливо в кінцевий її період. Я мала все розказати й, більше того, — записати".

 Під час презентації прозвучали уривки з твору Марії Савчин "Тисяча доріг".

 Відео з події можна переглянути на сторінці у Facebook Національного музею історії України.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.