Знайдено фрагмент ризи Зарваницької ікони Розп’яття Ісуса Христа

Мешканець Івано-Франківська 20 років зберігав ризу втраченої Зарваницької ікони Розп’яття Ісуса Христа.

Про це передає "Збруч" із посиланням на Релігійно-інформаційну службу України.

Слід реліквії загубився у 40-х роках минулого століття. Саме тоді небайдужі українці намагалися сховати її від знищення радянською владою.

Понад 70 років про оригінал не було жодних згадок, аж раптом в Івано-Франківську дивовижним чином з’являється елемент ризи – оклад ікони, виготовлений із чистого срібла, та ще й із позолотою.

Знайшов реліквію тернополянин Віктор Чернов, який останні декілька років мешкає в Івано-Франківську. Чоловік часто буває у Зарваниці, звідки родом його бабуся з дідусем та батьки. 20 років тому, будучи хлопчаком, він знайшов ризу ікони Розп’яття Ісуса Христа на руїнах однієї з хат у Зарваниці.

Зібравши достатньо матеріалу, Віктор Чернов звернувся до проекту "Врятуймо скарби разом!", що передбачає реставрацію та відновлення старовинних сакральних творів і яким керує завідувач відділу реставрації Івано-Франківського краєзнавчого музею Валерій Твердохліб.

Пошуки оригіналу ікони та фрагментів окладу дослідники планують продовжити. Певні, що саме зараз риза з’явилася невипадково. Адже в найскладніші періоди історії такі реліквії мали символічне значення.

"Для нас це був великий сюрприз та відкриття. А для всієї країни це унікальна знахідка. Ми стоїмо на шляху повернення історичної пам’яті і вшанування святих речей. Оскільки в часи, коли країна веде війну, знайдення цих святинь є дуже знаковим. Такі речі завжди піднімали дух нації. Тим паче, загублена ікона Розп’яття Ісуса Христа мала дуже цікаву історію. Вона об’єднувала українців, поляків, вірмен. Тобто, це те, чого нам зараз бракує", – каже Валерій Твердохліб.

Нині знайдену святиню готують до експозиції. Напередодні Великодніх свят в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відкриють виставку у межах проекту "Врятуймо скарби разом!", де презентують увазі відвідувачів унікальну ризу.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.