Вінницькі архівісти виставили у відкритий доступ документи часів Директорії

Державний архів Вінницької області представив оцифровані копії архівних документів, які відображають державотворчу діяльність Директорії УНР у Вінниці.

Про це повідомляє видання "День".

 

У матеріалах можна знайти адреси міністерств та відомств, які діяли в місті, перелік законів, циркулярів та розпоряджень Директорії, ухвалених у Вінниці, зокрема "Про місцеві конгреси", "Про землю", "Про реформу судової влади", "Про запровадження в усіх вищих школах лектури українською мовою" тощо.

Ознайомитися з документами можна в режимі в он-лайн. Експозиція розміщена на офіційному сайті закладу в розділі "Документальні виставки" і діятиме два тижні.

За словами головного спеціаліста відділу інформації Державного архіву Вінницької області, кандидата історичних наук Костянтина Завальнюка, у фондах закладу зберігається чимало документів, які відображають державотворчу діяльність українського народу, розповідають про провідників революційного руху.

Для тих, хто любить вивчати історію за персоналіями, представлені документи з підписами творців української державності: Винниченка, Петлюри, Огієнка, Остапенка, Марковича та автобіографія колишнього голови Ради Народних Міністрів УНР Чехівського.

 

"До 100-річчя перебування Директорії у Вінниці, ми вирішили поділитися з вінничанами та усіма, хто досліджує, чи кому цікава наша історія, тими документами, які покликані викликати почуття гордості за свою країну, – розповідає Костянтин Завальнюк.

– Особливо цінні, як на мене, особисті справи вінничан, які були при високих посадах. Наприклад Юхима Щириці, який при уряді Директорії керував освітою. Він сам родом з Черкащини, але викладав у Вінницькій учительському інституції, але в часи революції висунувся на таку посаду.

До речі, під наказом про нього призначення стоїть підпис голови тогочасної Директорії Володимира Винниченка, який на той момент перебував у Вінниці. Після революції Щирицю арештувало місцеве ЧК, а розстріляли в Києві. На жаль, така ж доля чекала більшість вінницьких інтелігентів, які вірили у незалежність України".

Довідково. Директорія перебувала у Вінниці тричі: перший раз у грудні 1918 року, вдруге – з 2 лютого по 6 березня 1919 року, і останній період – з 7 травня і до початку червня 1920 року.

Читайте також:

Центральний османський архів відкрив українським історикам середньовічні реєстри — сходознавець

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.