Анатолій Хромов: Українські архіви визнано найбільш відкритими для користувачів у період пандемії

Заходи Державної архівної служби України під час пандемії міжнародним рейтингом визнані найбільш адаптивними та відкритими для користувачів.

Про це йдеться на сайті Міністерства юстиції.

Голова Державної архівної служби Анатолій Хромов
Голова Державної архівної служби Анатолій Хромов

Інститут розвитку свободи інформації (IDFI, Грузія) у партнерстві з міжнародними науковцями провів дослідження в рамках проєкту "Оцінка відкритості державних архівів у пострадянських республіках та країнах Східного блоку під час пандемії коронавірусу", в ході якого вивчили діяльність архівів 10 пострадянських та східноєвропейських країн: Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Угорщини, Казахстану, Латвії, Литви, Румунії та України.

Метою дослідження було виявити, з яким рівнем відкритості державних архівів стикнулися дослідники під час пандемії та як державні архіви адаптувались до нових умов роботи.

За результатами дослідження, політику Державної архівної служби України в розрізі роботи в період пандемії коронавірусу визнано найбільш активною та відкритою для користувачів.

"Українські державні архіви функціонували активно та з найбільшою прозорістю під час пандемії: щомісяця публікували огляди роботи в державних архівах, головним чином торкаючись створення нових електронних ресурсів та оцифрування існуючих документів" - відзначено у звіті IDFI.

Укрдержархів видав декілька оновлених правил та рекомендацій щодо регулювання роботи в державних архівах з огляду на карантинні обмеження, введені урядом України.

"Обставини, що виникли внаслідок пандемії COVID-19, підкреслили важливість належного функціонування вебсайтів архівів та онлайн-спілкування з користувачами.

У той час, коли люди у всьому світі та в Україні зокрема були змушені залишатися в своїх будинках і працювати віддалено, єдиними шляхами доступу до матеріалів в архівах для істориків та дослідників були Інтернет, вебсайти архівів, знайдені фонди та електронні бази даних в мережі.

З огляду на це актуальним є питання оцифрування українських архівів, створення електронних баз даних документів", – акцентував голова Державної архівної служби Анатолій Хромов.

Крім того, він додав, що українське архівне товариство ініціювало кампанію зі збереження сучасних документів, створених у 2019-2020 в період пандемії COVID-19. Ця колекція, за його словами, стане важливим джерелом не лише для майбутніх дослідників, але і для зусиль науковців на шляху до подолання подальших криз схожого характеру.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.