В Острозі відреставрували й освятили столітню братську могилу

На старому римо-католицькому кладовищі в Острозі освятили після реставрації братську могилу, де покояться останки польських вояків, полеглих у боях з більшовиками в 1919-1920 роках

Про це повідомляє РівнеРетроРитм.

Братська могила вояків польських підрозділів, яка знаходиться на окраїні Острога, серед залишків католицького кладовища, довгі роки була занедбаною. Попри те, що є об'єктом культурної спадщини в Україні.

"Тепер таких впорядкованих і реставрованих братських могил в Острозі є дві, – розповідає Ярослав Ковальчук — керівник ГО "Культурно-просвітницький центр імені Т. О.Сосновського". – Одна на території Острозького краєзнавчого заповідника, де поховані вояки армії УНР, друга, з польськими вояками, тут, на старому католицькому кладовищі. У липні цьогоріч на ньому вшановували пам'ять загиблих у 1920-у році поляків. Саме тоді і з'явилася ідея упорядкувати поховання належним чином".

 

ГО "Культурно-просвітницький центр імені Т. О. Сосновського" виступив з ініціативою щодо впорядкування братського поховання.

"Стара могила польських військових, які воювали тут сто років тому в складі польського війська та армії Української народної республіки проти більшовиків, була в занедбаному стані. Два роки тому ми побачили, що на могилі утворилося провалля, крізь яке було видно останки похованих. Туди лазили і діти, і шукачі скарбів…

Це не по-християнськи, щоб людські кістки просто валялися. Тоді ми зробили перепоховання. Благоустроїли саму могилу: закрили, почистили, пофарбували. Допомогли нам учасники ГО "Волинський мотоциклетний рейд" з польського міста Казімеж Дольни на чолі з керівником організації Генриком Козаком. також за сприяння депутата Острозької міськради Вадима Бондарука.

А тепер ми реставрували поховання завдяки підтримці Ярослава Каспшика – польського мецената, який профінансував роботи. До речі, його дід також загинув у цих місцях під час польсько-більшовицької війни. Реставраційні роботи тривали два місяці".

За словами Ярослава Ковальчука, наразі ще немає повної інформації про точну кількість похованих у цій могилі та їхніх прізвищ. Є інформація про 12 вояків, але дослідження ще тривають.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.