Гуцульська коляда може стати надбанням спадщини ЮНЕСКО. ВІДЕО

Гуцульська коляда Верховинщини може стати нематеріальним надбанням культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це журналістам Суспільне. Карпати розповів настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України, що в Криворівні на Івано-Франківщині, отець Іван Рибарук.

 

"Зараз стоїть питання, щоб внести її до всесвітнього надбання ЮНЕСКО. Бо минулого року таким надбанням стала косівська кераміка. Тому це вже говорить про себе. Я думаю, що з Божою поміччю ми це допровадимо до успішного завершення, і весь світ буде знати нашу коляду. Це буде офіційне визнання", – зазначив отець Іван Рибарук.

Колядувати починають після закінчення Різдвяної Літургії. Тоді із церкви виходять чоловіки у кептарях та шикуються у ряд. У декого в руках – гуцульські топірці, трембіти, роги чи скрипки.

Після цього починається святковий урочистий обхід довкола церкви. Навколо храму утворюється кільце.

Коляда лунає по-різному: то стихає, то знову набирає сили. Потім із церкви виходить священик, який благословляє колядників.

Загалом, за словами отця Івана Рибарука, святкування Різдва Христового відрізняється від того, як відзначають цей день в Україні. Найкраще, каже священик, приїхати та почути гуцульську верховинську коляду на власні вуха.

Раніше гуцульська коляда і плєс увійшли у національний реєстр нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.