Відновлено могилу гетьманця Залозецького-Саса

У місті Ґрац, що на південному сході Австрії, знайшли могилу професора Львівської богословської академії та Віденського університету Володимира Залозецького-Саса

Про це повідомляє проєкт "Віртуальний некрополь української еміграції".

Протягом кількох років поховання вважалося втраченим, адже у 2016 році пам'ятник демонтували за несплату оренди місця поховання. Локалізувати могилу, що не мала пам'ятника, вдалось завдяки некрологу, опублікованому в газеті української громада США "Свобода".

 

Залозецький-Сас Володимир Романович (10.07.1896 – 12.10.1959) – український мистецтвознавець, політичний діяч. Син українського хіміка Романа Залозецького.

Прихильник і послідовник В'ячеслава Липинського. Від 1920 року – член Українського союзу хліборобів-державників (УСХД). Був одним із ініціаторів створення консервативно-монархічної організації в Західній Україні, а також "Братства українських класократів-монархістів, гетьманців" (1930), яке утворилося внаслідок саморозпуску УСХД. На еміграції мешкав у Чехословаччині, Німеччині, Австрії. Був викладачем Українського вільного університету в Празі, Українського наукового інституту в Берліні, професор Української католицької богословської академії у Львові (1928–34), 1947 – професор Віденського університету.

Наукові дослідження присвячені впливам візантійського мистецтва, готики, ренесансу, бароко на українську архітектуру.

"У 2020 році пластуни та представники української меншини в м. Ґрац провели акцію "Благочинна кава". Ми влаштували музичний вечір, на який запросили гурт української народної музики "Файна". На зібрані пожертви змогли відновити могилу. Через карантин неможливо провести урочистий масовий захід, тому мені з Іваном  Мачинським із Зальцбургу, друзі позичили машину, і ми поїхали встановити хреста.

Саму могилу проплатили до 2030 року. На запит до адміністрації, нам дозволили встановити дерев'яного хреста, бо для каменярських робіт потрібно знайти фірму з ліцензією, а це дорого.

Загалом, за цей рік маємо три такі могили: Інсбрук – сотник Олександр Рибачевський, Ґрац – класократ Володимир Залозецький-Сас і Відень – інженер Дмитро Равич", – розповів пан Тарас Піняжко, координатор громадської ініціативи "Врятуй могилу героя".

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".