Іраку повернули глиняну табличку із фрагментом "Епосу про Гільгамеша"

Глиняна табличка віком 3500 років із фрагментом тексту "Епосу про Гільгамеша" повернулася до Іраку. 30 років тому під час війни в Перській затоці її викрали з музею країни.

У вівторок іракська влада показала артефакт публіці й назвала це перемогою над тими, хто намагався вкрасти історію країни, передає ВВС із посиланням на AFP.

 
US IMMIGRATION AND CUSTOMS ENFORCEMENT

Табличку придбала в 2014 році компанія Hobby Lobby для демонстрації в Музеї Біблії у Вашингтоні.

За даними ЮНЕСКО, 1991 року її викрали з музею в Іраку, а 2007 незаконно привезли до США.

Американська влада конфіскувала табличку в 2019 році, заявивши, що її викрали і тепер її необхідно повернути власникам.

У вересні цього року у Смітсонівському Національному музеї відбулась церемонія повернення приблизно 17 тисяч викрадених предметів старовини, які США погодилися повернути до Іраку, хоча деякі з них залишили країну ще у липні. Серед них і табличка Гільгамеша.

"Повертаючи ці незаконно придбані об'єкти, влада Сполучених Штатів та Іраку дає іракському народу можливість знову долучитися до своєї історії", - заявила Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле. За її словами, повернення таблички – це значна перемога у боротьбі з незаконним обігом культурних цінностей.

"Крадіжка та незаконний обіг стародавніх артефактів, як і раніше, є ключовим джерелом фінансування терористичних груп та інших злочинних організацій", - йдеться у заяві агенції.


"Чорні археологи"

Під час війни у Перській затоці в 1991 році режим Саддама Хусейна втратив контроль над деякими районами Іраку, і кілька регіональних музеїв були розграбовані. Можливо, табличка зникла саме тоді.

За даними ЮНЕСКО, коли екстремістське угруповання "Ісламська держава" контролювало більшу частину Іраку та Сирії в 2014-2019 роках, іракські археологічні пам'ятки та музеї також систематично зазнавали розграбування.

За даними міністерства юстиції США, до 2001 року табличка Гільгамеша опинилася в руках лондонського торговця антикваріатом. Потім вона потрапила до дилерів у США, а потім – назад до Лондона, де у 2014 році аукціонний будинок Christie's продав її Hobby Lobby за 1,67 млн. доларів.

Hobby Lobby подала до суду на Christie's, заявивши, що аукціонний будинок надав неправдиву документацію про історію таблички. Christie's заявила, що на той час не знала, що документи на табличку були фальшивими.

Hobby Lobby також заснувала Музей Біблії, що відкрився у 2017 році. Президент Hobby Lobby Стів Грін почав збирати артефакти для нього у 2009 році. За його словами, у ті роки він мало що розумів у колекційному бізнесі і особливо не дбав про перевірку майбутніх експонатів щодо законності їхнього походження.

У 2017 році Hobby Lobby погодилася виплатити штраф у 3 млн. доларів у рамках мирової угоди з міністерством юстиції. Компанія також обіцяла повернути тисячі глиняних табличок, які опинилися у її колекції незаконним шляхом.

У березні 2020 року Грін оголосив, що поверне 11 500 об'єктів урядам Іраку та Єгипту.


Епос про Гільгамеша

Табличка розміром приблизно 12,5 на 17 сантиметрів містить частину епосу про Гільгамеша, записану аккадським клинописом. Вважають, що саму поему створили щонайменше 4000 років тому.

Про головного героя епосу, могутнього напівбога Гільгамеша, складені пісні шумерською мовою, деякі з них створили ще в кінці першої половини III тисячоліття до Р.Х. Вважають, що вони лягли в основу аккадського "Епосу", що створювався протягом півтори тисячі років починаючи з XVIII-XVII століть до Р.Х.

Найповнішу версію "Епосу про Гільгамеша" виявили в середині XIX століття під час розкопок клинописної бібліотеки царя Ашшурбанапала в Ніневії. Вона записана на 12 табличках, включає близько 3 тисячі віршів і датована VII століттям до Р.Х. Згодом археологи виявили фрагменти інших версій епосу, зокрема й хурритською та хетською мовами.

Сам Гільгамеш був історичною особистістю – правителем шумерського міста Урука близько 2800-2700 років до Р.Х., його ім'я згадується у табличці зі списком шумерських правителів. В епосі ж він могутній напівбог, який здійснює різні подвиги зі своїм компаньйоном Енкіду й шукає безсмертя.

Епос також розповідає про Великий потоп, це одна з ранніх згадок про нього, а також містить деякі інші паралелі з Біблією.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.