В історії Польщі особистість маршала Юзефа Клеменса Пілсудського посідає особливе місце. Саме він реалізував ідею відновлення державної незалежності після більш ніж 120 років неволі й марних спроб нації здобути волю в боротьбі. Після трьох поділів Речі Посполитої, наприкінці XVIII століття, поляки опинилися в жорстких рамках абсолютистських монархій - Російської імперії, королівства Пруссії і габсбурзької Австрії. Чим нам, українцям, цікавий і сьогодні феномен Пілсудського?

Досі дехто розглядає Волинські події 1943 року як «ексклюзивне» явище, яке розвивалося без жодного зв’язку із землями, що оточували цей споконвічно український регіон із заходу та півдня. Утім, українсько-польське протистояння на Волині (за тогочасним німецьким адміністративно-територіальним поділом — рейхскомісаріат «Україна») розгорталося в нерозривному зв’язку з подіями в дистриктах Генеральної губернії, особливо в Люблінському та Галицькому. Між цими територіями постійно існували різні взаємовпливи, які не варто недооцінювати.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) у тринадцятому числі проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції. Таборове життя у світлинах» презентує фотокартки з життя українців у Каліському таборі для інтернованих вояків.