Радомир Мокрик: «Шлюбний контракт» двох людожерів

На зустрічі Сталін проголосив тост «за фюрера, якого так любить німецький народ», Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві «немов знаходився серед свої партійних колег». Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

Андрій Мацьків: «Ряжені» і військово-історична реконструкція

Нещодавно в Україні піднялася гостра дискусія щодо участі військових реконструкторів у офіційних заходах. Наші найближчі сусіди (агресорів з їхнім мракобєсієм у стилі спалення Рейхстагу і «можем повторіть» не беремо до уваги) поляки активно до офіційних заходів з вшанування борців за державність залучають військових реконструкторів і у них ці події поставлені на досить високому рівні.

Тарас Гривул: "Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Володимир Мороз: Чи засвоєний урок Карпатської України?

Цього року виповнюється 80 років Карпатської України. Так-так, цього, бо Карпатська Україна не була "одноденною державою", як люблять повторювати (думаючи, що українці повірять) деякі пропагандисти. Перший автономний уряд Карпатської України затверджений 13 жовтня 1938 року.

Роман Пономаренко: Маніпуляція свідомістю: воєнні злочини дивізії "Галичина"

В одній зі своїх статей я розглянув відверту фальсифікацію поляками історії дивізії військ СС "Галичина". Пройшов рік, а проблема залишилась на тому ж рівні, що й була. Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський в ефірі одного з польських телеканалів виступив з черговою порцією ворожих заяв стосовно України.

Петро Содоль: Марія Мацишин – лицар Срібного Хреста Заслуги УПА

Ця хоробра дівчина-патріот не тільки вміла воювати друкованим словом, але за потреби без вагання вживала зброю. Марія гідна пошани й наслідування нинішним поколінням молоді.

Арвідас Анушаускас: Сповіді стрибасів не буде

14 і 16 травня 1941 р. ЦК ВКП (б) і Рада Народних Комісарів СРСР ухвалили політичні рішення щодо депортації мешканців з Литви, Латвії, Естонії, Західної України, Західної Білорусі і Молдови. Усього тоді було депортовано 95 тисяч осіб.

Денис Самигін: "Діди воювали, а вони стріляли нам в спину"

"Відповідаючи на питання, кого "зрадила" Українська Повстанська Армія, ми упираємося у питання: а хто такі більшовики? І чому УПА з ними воювала? І що робити із пам'яттю про те, як СРСР був союзником нацистської Німеччини? (рос).

Олександр Зінченко: Маки пам’яті. Як народжувалася традиція

Одну з легенд про мак обробив Михайло Стельмах: "…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…" Як з’ясувалося потім, ми потрапили в якесь неймовірне сплетіння архетипів. Мак має снодійні властивості. Сон – це смерть. Смерть – це забуття. І так символ забуття перетворився на символ пам’яті.

Софія Федина: Вимагаємо Справедливості! 70 років від початку Операції "Вісла"

Ми категорично вимагаємо, щоб ці події засудила польська держава, яка здійснила злочин проти своїх власних громадян–українців. Але найбільше ми вимагаємо, щоб засудження депортацій відбулося зі сторони Української держави.

Микола Рябчук: Світло від темряви. Андреас Умланд, пам'ять про УПА і євроінтеграція України

Чесний порахунок з минулим, визнання його непривабливих або й зовсім ганебних сторінок ще чекає на нашу інтелігенцію та все суспільство. Але ми не можемо цього зробити в рамках російської чи будь-якої іншої накинутої ззовні парадигми.

Олександр Зінченко: "Цього ніколи не можна вибачати!" Чому польські друзі не мають рації

У польсько-українському діалозі навколо минулого нема ані повноти знання про минуле, ані бажання її набути, ані здатності вибачати. Без цього чесний діалог і далі неможливий. До таких висновків приходиш, споглядаючи польські дискусії навколо смерті Зиґмунта Баумана та теракту в Гуті Пеняцькій.

Ігор Щупак: Навіщо донька нацистського офіцера досліджує злочини свого батька в Україні

Вона казала, що бачить своїм обов'язком передати цю пам'ять молодому поколінню німців, які дуже мало знають про ту страшну війну та Голокост. Ліло знає, в які німецькі школи вона піде з розповідями про свого батька (рос.)

Андрій Руккас: Кілька фактів про 17 вересня 1939 року. Коротко і по суті

Що саме порушив Радянський Союз, коли перетнув кордон із Польщею? Чи підпадають дії СРСР під визначення агресії? Який був план СРСР щодо Польщі? Відповіді про "визвольний похід" Червоної армії 1939-го.

Лев Дроб'язко: "Германофільсько налаштований, чекав приходу німців до Києва"

Одним з тисяч представників української інтелігенції, розстріляним влітку 1941 року, вже під час німецько-радянської війни, був Антон Дроб'язко - суддя, правознавець, редактор словників тощо. Він не приховував критичного ставлення до радянської влади. І шансів вижити у нього не було.

Віталій Нахманович: "Рідна влада", або Досвід однієї успішної окупації

Комуністична окупація виявилася напрочуд успішною: колаборація набула нечуваних масштабів, а по собі радянські часи залишили позитивну історичну пам’ять у занадто значної частини населення. Прийшов час сказати собі та своїм дітям просту правду: ми жили у лайні й кровищі.

Тімоті Снайдер: Фашизм повертається в країну, яку колись зруйнував

Україна не має майбутнього без Європи, але й Європа не має майбутнього без України. Упродовж століть історія України розкривала поворотні моменти в історії Європи. Схоже, сьогодні це все ще так. І куди саме поверне хід історії, поки що залежить і від європейців.

Айше Юнусова: "Поки татари воювали, їхніх батьків і дітей виселили з Криму"

З нашого села (а воно було повністю татарське) в 1941 році пішли воювати з німцями 125 людей, а повернулися - 27. Мої старші брати теж загинули на фронті... (рос)

Ірина Костенко: Хто руйнував Київ у період Другої світової?

Під час Другої світової війни руйнівниками європейських міст були війська противника. І лише Київ – єдине місто, яке постраждало від своїх захисників. Його руйнував перехресний вогонь двох диктаторських режимів.

Анна Олещенко: Дід попросив у Бога поранення - і воно врятувало йому життя

Тільки-но вони сіли навколо столу, тут як загуде, потім тріск у сінях, а потім вибух на городі — то розірвався снаряд. Вибігли в сіни — а там дірки в стінах: снаряд пролетів наскрізь.