1988: Афган. Радянських полонених обмінюють на моджахедів

Відео кінця радянської інтервенції в Афганістан. Воїни-інтернаціоналісти, обміняні на "духів" у пропорції 1:6, розповідають своїм командирам, як їм велося в полоні у ісламістів. "Ленина поносил последними словами!"

27 грудня 1979 року спецпідрозділи КГБ СРСР з санкції Політбюро ЦК КПРС захопили президентський палац у Кабулі, убивши лідера Демократичної республіки Афганістан (ДРА), прем'єр-міністра і генсека ЦК Народно-демократичної партії Хафізуллу Аміна - прорадянського, але занадто самостійного керівника.

Це стало початком "радянського В'єтнаму" - операція, яка мала на меті встановити маріонетковий режим, швидко перетворилася на повноцінну війну за участю близько 100 тисяч радянських військовослужбовців щороку, значну частину з яких складали звичайні призовники.

Американська інтервенція у В'єтнам (ФОТО)

Крім грандіозного міжнародного скандалу, тодішні лідери СРСР отримали і скандал всередині країни - батьки молодих "воїнів-інтернаціоналістів", що поверталися додому в цинкових трунах, ніяк не могли зрозуміти, чому їхні сини загинули на війні, якщо офіційно її не оголошено.

Часто труни заборонялося відкривати: і країною повзли чутки про страшні умови війни "в Афгані" і нелюдське ставлення до полонених з боку "духів". "Духи" - похідне від "душман" (мовою дарі це означає "ворог"), прийнятої в СРСР назви афганських партизан-ісламістів. Самі ж вони називали себе моджахедами - "борцями за віру".

Обмін полоненими на тій війні був не надто поширеною практикою. Радянських воїнів, що потрапили до рук моджахедів, зазвичай вивозили до Пакистану, після чогось хтось на роки залишався в рабстві, комусь таланило виїхати на Захід за допомогою міжнародних організацій, хтось приймав іслам і асимілювався, хтось навіть брав до рук зброю і йшов воювати проти "шураві" (мовою дарі - "радянський").

Героям цього відео з 395-го мотострілецького полку 201-ої Гатчинської мотострілецької дивізії 40-ої армії "Обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан" поталанило: за два місяці до виведення радянських військ з Афганістану їх устигли обміняти на полонених афганців…

Ще одне відео 1988-го: радянський корабель атакує американський під Ялтою

Змонтований ветераном афганської війни, нашим земляком, мешканцем Євпаторії Миколою Бородиновим фільм, уривок із якого ми вам пропонуємо, розповідає про всі деталі тієї операції.

Доля чотирьох воїнів (двох прапорщиків і двох рядових) вирішувалась на найвищому рівні – радянське командування на рівні президента Наджибулли затвердило список із 24 моджахедів, яким влада ДРА надала офіційне помилування.

Відчувається, що ситуація в країні була далеко не на користь правлячих комуністів і їхніх союзників з СРСР: за одного радянського полоненого просили випустити 50(!) повстанців. Сторгувалися на пропорції 1:6. На початку фільму генерал жартує з полоненими афганцями, мовляв, хіба один радянський солдат у бою вартий 50 душманів, - найзухваліший із моджахедів каже, що, навпаки, він один вартий шести "шураві".

Тривала процедура обміну, коли радянські військові по кілька годин чекають видачі своїх - і ось уже четверо бійців 395-го мотострілецького полку знаходяться у "рідному" штабі і розповідають старшим офіцерам про своє перебування в афганському полоні.

Говірка прапорщиків виказує їх українське або південноросійське походження (характерне "г", "шо"), один із солдатів походить десь з центральноросійських регіонів (просторічне "відать" тощо). Четвертий, схоже, з Північного Кавказу (за його словами, проповідь мусульман на нього не подіяла, бо він не уявляє собі, як можна покинути рідню і залишитись в Афганістані).

Говорять в основному прапорщики (старші за званням, як і належить в армійській ієрархії): потрапили в полон, бо самовільно покинули розташування частини – поїхали на базар "по касети" і в "зеленці" потрапили під обстріл.

Пам'ятка для радянських солдатів в Афгані - касетами не торгувати! (ФОТО)

Зброю при собі мали лише двоє з чотирьох (цей факт чи не найбільше обурив загалом стриманих командирів, що вислуховували допит) – тож бою як такого не було: "шураві" здалися. "Ми могли б відстрілюватись, але тоді солдати [ті, що без зброї] були б як мішені". 

Про те, як велося в полоні у "Доктора Ісмаїла", як радянський перебіжчик агітував полонених прийняти іслам, образи "Леніна останніми словами", амбітні геополітичні плани моджахедів з завоювання СРСР – усе це можна побачити у ролику.

Власне допит закінчився нічим: хтось з генералів "утішив": "Ви ще будете давати офіційні свідчення" і наказав в деталях згадати розташування, озброєння, кількість бійців у загонах Доктора Ісмаїла.

Але… йшов грудень 1988-го, усі ці розвіддані великого значення вже не мали: радянська армія розблокувала перевал Саланг і вийшла з Афганістану.

Останній стройовий cолдат залишив Афган 15 лютого 1989 року.

Загалом через "миротворчий контингент" пройшло 160 тисяч українців. Із них більше 3300 загинуло, 60 зникло безвісти або втрапило в полон.

Доля колишніх полонених із цього відео невідома – якщо вірити коментам на ютюбі, то одного з прапорщиків бачили пізніше на чеченській війні в російській армії.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.