1983: "Клуб мандрівників" - випуск радянського ТБ, присвячений Києву

Презентація 1500-річчя Києва радянському глядачеві. Українські телевізійники нагадують про "колиску трьох братніх народів", але підкреслюють, що це - їхня колиска. На місці Оболонської набережної, де прописана родина Януковичів, іще просто жовтий намитий пісок.

Це відео - запис популярної радянської телепрограми "Клуб кіноподорожей", більш відомої під назвою "Клуб путешественников". Зазвичай щотижневі випуски клубу були присвячені закордону, але цього разу ведучий Юрій Сенкевич вирішив розповісти про столицю УРСР.

Вочевидь, програма була присвячена бучному святкуванню 1500-річчя Києва, організованому владою радянської України в 1982-му. Саме тоді, в рік смерті Леоніда Брєжнєва, було збудовано гігантський монумент Батьківщини-матері, реконструйовані Золоті Ворота, реставрувано для Музею історії Києва Кловський палац, споруджено музей Леніна (нинішній Український дім).

1982: Похорон Брєжнєва - труна падає у могилу (ВІДЕО)

Реконструювали також вулиці і квартали в центрі, серед них і Андріївський узвіз, який відтоді став вулицею з "мистецьким" обличчям. 

На пропозицію УРСР, 10 жовтня 1980 р. ухвалили резолюцію Генеральної конференції ЮНЕСКО, якою державам-членам ЮНЕСКО і міжнародним організаціям запропоновано взяти участь у святкуванні 1500-річчя міста Києва та популяризувати цю подію за допомогою засобів масової інформації. У резолюції "дано високу оцінку ролі Києва, який поклав початок східнослов'янській цивілізації і культурі".

З тих часів розпочалася традиція святкувати наприкінці травня День Києва. Даний сюжет, підготовлений для московського телебачення київською студією, про це все й розповідає.

Ми бачимо панораму центру, Подолу, на горизонті видно і перші мікрорайони Троєщини, показано Оболонь - а на місці тамтешніх "Липок", де прописана родина Януковичів, іще просто жовтий намитий пісок. 

Київські трамваї: як було і як стало. ФОТО

Українські телевізійники нагадують про "колиску трьох братніх народів", але підкреслюють, що Київ - їхня колиска. Хваляться й тим, що київським фотоапаратом Гагарін зробив перший знімок Землі, що перший у Європі комп'ютер теж було зроблено в Києві, що тут з'явився перший на території СРСР політехнічний інститут тощо.

Фраза "убраний у зелень Київ" зараз викликає іронію. Так само як і "підірваний Успенський собор - справа рук варварів XX сторіччя".

Дивно звучить "на Червоній площі, де відбувалися контракти". Не згадується ані слова про "українських буржуазних націоналістів", натомість нам кажуть, що у грудні 1918-го "білогвардійці вели на розстріл революціонерів - героїв придушеного ними повстання". А шрами від куль на будівлі "Арсеналу" залишилися від царя Миколи і його підручних".

Майдан - з Леніним і щойно збудованими тоді фонтанами. У дні свят площа Жовтневої Революції стає сценою: і "такі свята на майдані - теж революційна традиція". :)

У Бабиному яру замучено "200 тисяч жінок, старих людей, військовополонених". Жодної згадки про євреїв.

Багато старого Подолу, забудови Гончарів і Кожум'яків, є згадка про Булгакова з меморіальною дошкою на його будинку на Андріївському узвозі. Про Києво-Могилянську академію - винятково у минулому часі.

Найбільше ж кидається в око те, що Київ майже позбавлений реклами.

Інше відео 1983 року: Рейган називає СРСР "імперією зла" і засуджує американських "противсіхів"

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.