Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

 
Володимир Вакуленко

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року.

Наприкінці березня Капитолівку Ізюмського району, що на Харківщині, де мешкав Володимир зі своїм сином-підлітком, окупували російські війська. 23 березня вдома в письменника росіяни провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його сина. Володю в той день сильно побили і після трьохгодинного допиту відпустили додому.

А наступного дня, 24 березня, ті самі військовики прийшли по письменника знову, забрали його силоміць та вивезли на автомобілі з буквою "Z". Рідні стверджують, що викрали його за доносом.

З тих пір місцеперебування Володимира Вакуленка було невідомим. Востаннє він виходив на зв'язок 7 березня 2022 року. А потім, 7 травня, російські терористи звернулись з вимогою до місцевих мешканців поховати тіло Володі.

Коли село звільнили, письменниця Вікторія Амеліна зустрілися з батьками Володимира і, орієнтуючись на їхні слова, знайшла щоденник Вакуленка, який він закопав у садку під вишнею за день до викрадення.

Сам Володя просив віддати свої записи людям, "коли наші прийдуть".

За сприяння Віки в тому числі, щоденник Володимира вийшов друком та був презентований на Книжковому арсеналі у Києві у червні 2023 року. За тиждень після презентації Вікторія загинула внаслідок ракетної атаки росіян на Краматорськ 27 червня 2023 року.

 

Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка – це вдалось встановити спочатку журналістам Суспільного, які знайшли фото, зроблене перед похованням, а потім це підтвердила ДНК-експертиза.

Важливо було встановити, хто саме вбив Володимира. Важливо, щоб винні були покарані.

За справу взялись розслідувачі з Truth Hounds. Керівниця департаменту розслідувань Truth Hounds Марина Слободянюк та OSINT-розслідувачі — Богдан Косохатько, Роман Коваль, Владислав Чирик зібрали багато важливих фактів, які проливають світло на трагедію і допоможуть ідентифікувати терористів.

Наприклад:

• Володимира розшукували як "учасника Майдану";

• на відомому відео з Telegram-каналу поруч із ним перебувають російські військовослужбовці;

• саме відео зняте на території школи №2 в Ізюмі, де дислокувалися російські військові та спецслужби, і де була влаштована катівня;

• визначили особливий вид транспортного засобу ("Тигр-М"), яким доставили Вакуленка, а також з'ясували, які російські підрозділи могли стояти за його затриманням;

• "Л/ДНР-івці" були виконавцями найнижчої ланки;

• ключова роль у прийнятті рішень в Капитолівці належала російським підрозділам.

Два останні пункти дуже важливі. Тому що слідчим управлінням ГУНП у Харківській області висунуті підозри у скоєнні воєнного злочину чотирьом військовослужбовцям 4-ї роти 4-го батальйону 204-го стрілецького полку мобілізаційного резерву "ЛНР".

Однак зібрана та проаналізована розслідувачами Truth Hounds інформація дозволяє зробити висновок, що тими особами, які віддали наказ про вбивство письменника, могли бути представники саме російських Збройних Сил, Національної гвардії РФ, чи спецслужб, а не незаконних збройних формувань так званої "ЛНР".

Я раджу вам прочитати повністю дуже грунтовний і детальний матеріал про розслідування причетності російських військових до вбивства письменника Володимира Вакуленка на сайті організації. Там зібрано багато важливих фактів про те, як ця божевільна машина заточена на знищення українців. 

І ще раджу купити та прочитати книжку Володимира Вакуленка "Я перетворююсь. Щоденник окупації. Вибрані вірші", яка вийшла у видавництві "Vivat". Ми маємо це читати, знати, пам'ятати.

"А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє "курли" ніби чулося: "Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!". Володимир Вакуленко.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.