Тепер треба тільки побажати, щоби справа дійшла до кінця з найменшим числом жертв.
Події в Галичині пішли таким прискореним темпом, який може бути навдивовину навіть для нашого взагалі гарячкового часу.
Поллялась кров, зайшли бої... Напастницька тактика польських анексіонистів дала таки свої плоди. І от маємо вже те, що вона насівала...
Для Галичини східньої, залюдненої українським народом, справа самостійного порядкування у себе дома власними ділами — то справді питання життя чи смерти.
Століттями проводять українці за це боротьбу і от напередодні здійснення їхніх надій — падає кордон між Галичиною та Польщею.
Погроза цілого життя готова зробитись фактом. І люде схопились за зброю. Полилася кров.
Важко говорити спокійно перед лицем таких подій, особливо маючи на увазі ту систематичну провокацію, яка здавна йшла з польських кругів, а останніми днями набрала гомеричного масштабу.
Кликати тепер до тихомирного розмежування — пізно вже. Сталось те, що мусіло статися, коли виходять і запановують над усим непогамовані заборчі апетити.
І тепер треба тільки побажати, щоб справедливе діло неминучої самооборони дійшло до щасливого кіпця і з найменшим числом жертв.
Нова рада. — 1918. — 6 листопада (24 жовтня).
Сергій Єфремов
Публіцист, член Української Центральної Ради, Генеральний секретар міжнаціональних справ