Відповідний проект рішення винесений на найближчу сесію Київради, повідомила прес-служба голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.
"Приємно, що сама школа, в якій навчався Валерій, яка створила музей, присвячений його життю і роботам, ініціювала найменування навчального закладу на честь свого видатного учня", - підкреслив Бригинець.
Депутат нагадав, що планується перейменування вулиці Щербакова на Нивках у вулицю Валерія Марченка, адже останній жив в одному з будинків на цій вулиці з квітня 1963 року по жовтень 1983 року. На даному будинку встановлено меморіальну дошку.
ДОВІДКА
Валерій Марченко - український дисидент-правозахисник, літературознавець і перекладач.
Навчався на філологічному факультеті Київського університету, одночасно вивчав тюркські мови у Бакинському університеті.
25 червня 1973 заарештований співробітниками КДБ. За вироком Київського обласного суду від 27 грудня 1973 року за "Наклепницькі вигадки, які ганьблять радянський суспільний лад... за поширення документів націоналістичного змісту, в яких зводиться злісний наклеп на радянську дійсність, національну політику КПРС...", засуджений до 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму і 2-х років заслання.
Валерій і Сандра. Віртуальне кохання українця-дисидента й італійки-студентки
Незважаючи на тяжку хворобу нирок, яка привела до інвалідності, В.Марченко відмовився писати заяву-каяття. Після звільнення жив у Києві. Рішуче виступив проти інструкції Міністерства освіти УРСР "Про посилення вивчення російської мови у школах України", яку назвав "найсвіжішим Валуєвським указом".
21 жовтня 1983 вже важко хворого Валерія Марченка заарештовують вдруге і 13-14 березня 1984 року судять. Винним себе В. Марченко не визнав. Його визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.
Про маму Валерія Марченка Ніну
Етапом був відправлений у пермські табори, де незабаром відмовили нирки. Помер 5 жовтня 1984 році у тюремній лікарні в Ленінграді.